Духовні ключі до втраченого раю.

Ці двоє взаємопов’язаних слів все більше стають популярними не тільки серед краєзнавців Полтавщини (і не тільки), а й туристів, людей, що не байдужі до історичної спадщини, тим хто захоплюється дивовижним естетичним рівнем одного з культурних осередків тодішньої Полтавщини.

Дійсно краса тодішньої Диканьки вражає! Коли споглядаєш на світлинах велич видатного ансамблю палацо-паркової архітектури, внутрішнє оформлення палацу, столітні дуби, оранжереї, зоопарк і потім порівнюєш з тим що лишилося зараз: здається що ніби цього всього не було, або це місце було десь в іншому краю землі, на іншій планеті, або це якийсь міфічний рай!

Бо як він не міг вціліти та дійти до нас? Як могли людські руки знищити цю красу, що здаєтьс я нерукотворною?

Дослідники ж не здаються! Вони знімаються наукові фільми, публікують невідомі загалу фотографії, проводять спроби реконструкції документів родинного архіву. Роблять хоч щось, щоб знайти ті ключі до цього втраченого раю!

На жаль не багато таких ключів залишилося: садиба та економія була знищені, культурні цінності розграбовані та вивезені, під час війни було втрачено 4930 документів фамільного архіву...

Але Полтавський Художній Музей Віктора Васильовича Бажана у своїх експозиціях містить ці цінні ключі, з якими може познайомитися кожен відвідувач!

І цінність їх полягає що це ключі особливої природи.

Духовної!

А саме ікона з Диканьки, що являє собою рідкісний пам’ятник українського мистецтва ХІХ століття та являє собою музейну, історико-художню та колекційну цінність.

Ікона Святого Стиліана Чадозасупника намальована художником Гавриїлом Андрійовичем Васько в техніці мініатюрного живопису, в академічному стилі першої половини ХІХ ст.

Приблизна дата створення ікони 40-ві роки ХІХ ст.

Образ святого намальований олійними фарбами на цільній кипарисовій дошці покритій білим левкасом (спеціальний вид грунту, що являє собою крейду змішану з тваринним чи риб’ячим клеєм). Розмір ікони 14,7 х10 см.

На іконі зображений святий преподобний Стиліан Чадозаступник (відомий ще як Стиліан Пафлагонський), який шанований як православними (день вшанування 9 грудня) так і католиками (26 листопада).

Стиліан – покровитель немовлят та малих дітей.

На іконі він стоїть на колінах в інтер’єрі храму, одягнений в чернечий одяг і тримає на руках сповите немовля, звертаючись з молитвою до образу Пресвятої Богородиці, яка стоїть перед ним на престолі в барочному обрамлені. Між ними розкрита книга Святого писання.

За спиною святого розміщена колона, обвита зеленою портьєрою.

Зверху справа серед хмар ми бачимо фігуру Ісуса Христа, який правою рукою благословляє, а лівою тримає сферу, як знак небесної влади.

Вздовж нижнього краю ікони розміщений надпис: “Преподобний Стилианъ молится Богу о чадородии и благоденствии летъ ихъ”. В нижньому правому кутку є підпис автора: Г.Васько.

Ікони святого Стиліана Чадозаступника отримали поширення в Україні у ХІХ ст., де його інколи іменують Устиліан чи Устиміан.

Згідно з життєвим описом, преподобний Стиліан народився вV столітті в Адріанополі в Пафлагонії (Мала Азія). З ранніх років він прагнув до служіння Богу. Ставши повнолітнім роздав своє майно бідним та прийняв постриг в одному з місцевих монастирів. Багато років він був відлюдником в пустелі. З часом чутка про святого рознеслася між людей, і багато з них йшли до його обителі.

Святий зцілював хворих дітей, які приносили йому батьки, безплідні жінки по молитві святого змогли народити.

Автор, що створив духовну святиню – відомий український художник-портретист Гаврило Андрійович Васько (1820-1887). Відомо, що він народився в м.Короп на Чернігівщині. У1884 р. закінчив Санкт-Петербурзьку академію мистецтв. Гаврило Андрійович працював на посаді вчителя рисунка та живопису у Київському університеті з11 серпня 1847 р. до19 листопада 1863 р. Цікаво, що його попередником на цій посаді був Т.Г.Шевченко, якого було заарештовано.

Г.Васько – автор серії талановитих портретів сучасників, зокрема, Бориса та Василя з полтавської родини Томари, графів Кирила та Олексія Розумовських.

Художня, педагогічна, музейна, реставраційна діяльність митця відіграли позитивну роль у розвитку української культури.

Ікона Святого Стиліана Чадозаступника була створена на замовлення власниками Диканьки. На зворотній стороні розміщене кругле клеймо з великою літерою “К” та надписом “Диканька”. Це печать особистого зібрання Віктора Сергійовича Кочубея (1860-1923), останнього володаря диканської садиби.

Ця ікона, ймовірно, належала якійсь жіночій представниці роду Кочубей, і як молитвена святиня, знаходилася в особистих покоях власниці, допомагала їй в її вічній материнській турботі за добру долю своїх дітей.

Ікону пильно оберігали та передавали в спадок.

Полтавський художній музей Віктора Бажана запрошує кожного кому цікава справжня краса, духовна цінність, та неповторний стиль епохи з диканського палацу ознайомитися з цією святинею.

З ключем духовним!