Віктор Бажан: «Як розвинути навичку тайм-менеджменту?»

Дійсно, ми переймаємося завтрашнім днем і можемо планувати свої дії. Але при цьому наш мозок «лінивий». Він хоче йти шляхом найменшого опору та отримувати задоволення з невеликими зусиллями. А отже, щоб ефективно використовувати власні природні здібності до планування, необхідно побудувати стратегію мотивації та залучати самоконтроль. 

Визначте мету, цінність та винагороду від виконаного завдання. Мотивація формується в три етапи. Перший дає відповідь на питання, чи отримаємо ми в результаті дії винагороду, яка принесе задоволення. Мотивація у дітей та імпульсивних людей здебільшого формується на цьому поверсі. Другий рівень визначає цінність винагороди, яку ми отримаємо. Ми ставимо собі питання: я переживу ейфорію і все, або ж матиму ще й щось цінне у довготерміновій перспективі? 

Поділіть шлях до мети на етапи. Щоб правильно побудувати систему проміжної мотивації, потрібно розділити шлях досягнення мети на кроки. Етапи не мають бути довгими. Важливо, щоб вашої мотивації вистачило, аби дійти до кінця кожного кроку. Наприкінці етапу ви маєте бачити хоча б невеликий, але помітний позитивний результат.

Складати план наступного дня краще з вечора. В цей час активуються дефолтні мережі мозку. Якщо записувати план наступного дня ввечері, інформація завантажиться в ці мережі. Навіщо це потрібно? Кожне завдання ми виконуємо, сконцентрувавшись на ньому. В ці моменти ми добре поринаємо у суть проблеми, але центри, які регулюють спрямовану увагу, не можуть водночас порівнювати нову інформацію з досвідом. Тому коли ми тривалий час фокусуємось на завданні, ми розбираємо його, але розвʼязання не знаходимо. Щоб його знайти, треба «вимкнути» систему зосередженого мислення і «увімкнути» дефолтні системи. Це можна зробити, поспавши, прогулявшись або помріявши. Коли ви над чимось активно працюєте, а потім чомусь задивляєтесь у вікно або на небо – це мозок автоматично перемикається на дефолтний режим. 

Дефолтні мережі обробляють інформацію та співвідносять її з попереднім досвідом. У цьому порівнянні народжуються інсайти. Через це планування ввечері, на фоні активації дефолтних мереж, буде більш ефективним. Зранку ви прокинетесь із готовою стратегією і чітким планом на день. Але це спрацює тільки за умови, що ви добре поспали. 

Займіться спортом або заведіть хобі. Для високої працездатності важливий головний нейромедіатор системи винагороди – дофамін. Якщо його виділятиметься мало, ми будемо лінуватися. А високі до певної межі рівні дофаміну забезпечуватимуть гарну працездатність. 

Будьте усвідомленими та навчайтесь. Коли ми перебуваємо в умовах стресу, в мозку змінюється ієрархія нервових центрів. Домінуючою стає мигдалина, яка еволюційно відповідає за швидкі поведінкові стрес-реакції. Мигдалина гальмує центри, які забезпечують когнітивні процеси. В тому числі і лобову кору, яка контролює імпульсивну поведінку. 

Міняйте середовище, у якому працюєте над завданням. Наприклад, якщо ви бачите, що домашні умови вас розслаблюють, краще переміститись до офісу. Працездатність інших людей допомагає збільшити власну. Коли ви перебуваєте поруч із кимось, хто активно працює, спрацьовують дзеркальні нейрони і ви мимоволі також беретесь за роботу. 

Не плануйте декілька дедлайнів на один проміжок часу. Це надмірна мотивація, яка трансформується в надмірну відповідальність, а далі – у стрес. Один дедлайн – помірна мотивація, яка буде рухати нас та підвищувати ефективність.

Пообіцяйте комусь виконати завдання. Є умови: ця людина має бути для вас важливою, а можливі санкції з її боку матимуть значення. Тоді активуються центри кори мозку, які допомагають центрам самоконтролю. «Наш мозок «хитрий». Він знає, що, перебуваючи на шляху до запланованої мети, ми схильні до миттєвих спокус. А коли ми даємо обіцянку, мозок наперед планує поведінку так, щоб їх уникати.