Віктор Бажан: «Покарання за колабораціонізм: які уроки з історії варто враховувати Україні?»
Термін «колабораціонізм»зараз використовують на позначення явища добровільної співпраці населення, яке перебуває під окупацією, з окупаційною владою.
У буквальному сенсі його використовували у Франції та Бельгії після Першої світової війни для позначення співпраці місцевих жителів з німецькою окупаційною владою.
Однак під час Другої світової війни термін «колабораціонізм» набув гострого політичного забарвлення через те, що «колаборація» стала офіційною назвою співпраці між Німеччиною та урядом маршала Петена («вішистською Францією»).
У наш час термін «колабораціонізм» зберігає емоційне забарвлення з часів Другої світової війни.
З початком збройної агресії Російської Федерації в Україні гостро постало питання кримінальної відповідальності за співпрацю українців з Російською Федерацією, її адміністраціями й так званими «ДНР» та «ЛНР» на тимчасово окупованих територіях Донецької, Луганської областей, а також у Криму.
Кримінальний кодекс України передбачає основні категорії злочинів, за якими карали за допомогу ворогу після Другої світової війни.
Склади злочинів державної зради та інших злочинів проти основ національної безпеки вже зараз застосовуються на практиці для обвинувачення за співпрацю з державою-ворогом.
Наразі склад злочину державної зради охоплює основні аспекти співпраці з державою-ворогом, але важливим напрямом державної політики зараз має бути критична оцінка, наскільки він відповідає потребам практики під час війни, та внесення відповідних змін за потреби.
Окрім того, 20 травня Верховна Рада проголосувала за доповнення Кримінального кодексу України складами воєнних злочинів та злочинів проти людяності, які гармонізовано з міжнародним гуманітарним та міжнародним кримінальним правом.
Новий злочин «колабораціонізму» не передбачає ефективніших механізмів встановлення справедливості та покарання за співпрацю з Російською Федерацією, але узгоджується з російською пропагандою, яка теж активно ототожнює свою нинішню війну з Україною з Другою світовою і залякує жахалками населення окупованих територій.
Натомість для України важливо застосовувати та вдосконалювати ті засоби притягнення до кримінальної відповідальності за співпрацю з ворогом, які вже існують у законодавстві.
Адже головна мета державної політики в цій сфері – це забезпечити встановлення справедливості та покарання винних у сприянні агресії Російської Федерації в Україні.
