Віктор Бажан: «Система, або де криються причини наших невдач!»
Система, породжена більшовицьким заколотом у далекому 1917 році, досі успішно функціонує, пустивши глибокі метастази в тіло суспільства, деформувавши культуру, мораль, екологію тощо.
Нинішня політико-економічна система в нашій державі – це не просто уособлення потворної авторитарно-бюрократичної кланової структури, а щось значно більше й жорстокіше.
Система в українському варіанті – це значно більше, ніж просто структура влади, ніж просто політичний режим, який панував у Радянському Союзі і який з кінця 80-х років минулого століття поступово був змушений модифіковуватися, «пєрєстраіваться», пристосовуючись до реалій ХХI століття. В Україні система трансформувалась у своєрідне кланове товариство з обмеженою відповідальністю (корпорацію) з гарною вивіскою «Україна».
Учені знають, що якщо в систему (фізичну, хімічну, соціальну, політичну тощо) ввести новий елемент, то можливі два кінцеві варіанти: змінюється вся система; система адаптує цей елемент.
У політичному житті України з моменту проголошення незалежності сталося друге: номенклатурна комуністична система, колишня колоніальна адміністрація фактично адаптувала для своїх потреб демократичні елементи, нав’язавши їм свої правила гри.
Високопосадовці відкрито демонструють своє бажання творити Україну не для українців. В Україні «створена система кругової поруки, яка працює за принципом «не здавати своїх». В цій системі – всі заручники!
Перефразовуючи всесвітньо відомого кібернетика Вільяма Ешбі, можна сформулювати питання: хто несе відповідальність за те, чому в Україні нормально не функціонують механізми стабілізації і адаптації, не діє канал зворотного зв’язку?
А позитивне розв’язання проблеми наступне – нагальна, цілковита ліквідація системи. Образно кажучи, карфаген авторитаризму українського зразка має бути зруйнований остаточно і безповоротно.
