Віктор Бажан: «Віра - вільний вибір людини, її волевиявлення!»

Це хибний шлях, що уводить від істинного пізнання віри і Бога.

Віра - вільний вибір людини, її волевиявлення. Вона не вимагає доказів, так як і не вимагає доказів любов, коли одна людина по-справжньому любить іншу. І там, де є хоча б натяк на бажання довести собі правильність обраного шляху - немає віри.

Пошуком зовнішніх ознак ми зменшуємо подвиг віри, зменшуємо її звучання. Необхідність в постійних «доказах» підриває довіру Богу і неминуче призводить до розчарувань і слабкості духу.

Зміцнити віру і примножити духовну силу може тільки свідоме подолання спокус і випробувань.

Якщо, наприклад, потрібно пройти через брудний і мутний потік води і немає можливості його обійти, ми повинні вступити в цю воду і перейти вбрід, незважаючи на бруд і твань, на холод і намоклий одяг.

Бувають у житті ситуації, які обов'язково слід долати, а не тікати від них, як, на жаль, роблять більшість. І якщо ми з твердістю приймемо рішення «йти в воду», Господь дасть потрібні сили і фортецю.

Мені часто здається, що всі шипи і терни нашого життєвого положення точно влаштовані Богом для подолання саме нашої душі. У своєму житті я бачу це з повною виразністю.

Дійсно, всі випробування - це наші сходинки до Бога. І тільки по своїх особистих сходах можна піднятися до Нього.

Вийти з «нечуствія» - ось головна мета всіх наших духовних вправ і випробувань.

Ми впали в нього, втративши зв'язок зі Своїм Творцем після гріхопадіння. Ми розчинилися в світі, який загруз в задоволеннях і нечутливостях до Бога, своєї душі, ближнім, болю інших.

Але наші зім'яті і понівечені душі розгладжуються при зіткненні з Господом. І ці дотики не завжди ніжні і ласкаві, як нам би хотілося.

Іноді тільки побачивши край безодні, ми кричимо: «Господи, помилуй!». Іноді тільки загнавши себе в глухий кут, ми в розпачі і безсиллі простягаємо руку Господу. І Він, терпляче чекає цього пориву, відповідає нам усією силою Своєї любові і ніжності.

І як прикро, що ми не в змозі її вмістити і відчути у всій повноті. Ми, немічні та грішні, вбираємо краплі Божественної любові, навіть не підозрюючи про її масштаби, грандіозність і силу.

І як справжньому коханню не страшні ніякі випробування, так і справжній вірі не страшні ніякі гоніння і позбавлення. Вони тільки її зміцнюють і загартовують.

А наша любов до Бога і є наша віра. Наша любов і є Сам Бог.

Визнаючи нашу любов, ми вже визнаємо і Самого Бога. Досвід любові до Нього - і є наш шлях, вірний і не вимагає доказів.

Адже ніякі докази для справжнього кохання не потрібні!