Віктор Бажан: «Відновлюємо традиції літературних вечорів!»
У Полтавському художньому музеї Віктора Васильовича Бажана відбуваються культурологічні дійства (в палітрі від найцікавіших екскурсій та літературних вечорів до музичних зустрічей для поціновувачів класичного мистецтва).
Звертаючись до історичної довідки, у минулі часи саме в маєтку поміщика Болюбаша збиралися найрозумніші та найбагатші люди того часу, котрі приймали доленосні рішення для нашого міста – князі Кочубеї, архітектори П.Ф. Альошин та В.В. Городецький. Також в цьому маєтку відбувалися культурні зустрічі з музикантами та іншими творчими особистостями, які потім почали називати літературними вечорами.
На сьогоднішній день ми відновили ці традиції!
В приміщенні музею, де панує атмосфера тепла та спокою завжди збираються прихильники літератури та юні автори різноманітних поетичних творів.
Кожного разу усі гості очікують початку літературного вечора, який обов’язково подарує незабутні емоції та враження, нові знайомства, допоможе відпочити від важких трудових буднів і поринути у світ поетичного слова.
Перший літературний вечір в Полтавському художньому музеї Віктора Васильовича Бажана був присвячений талановитому живописцю Сергію Васильківському, творчість якого тісно переплітається з Полтавою. Адже саме він назвав одну з архітектурних пам’яток нашого міста: «Дім як грім».
Здогадалися про що йде мова? Це – Полтавський краєзнавчий музей імені Василя Кричевського.
Літературний вечір урочисто розпочав засновник Полтавського художнього музею – Віктор Бажан, анонсувавши загалу картину під назвою «Хата біля Левади» (автор: С. Васильківський).
Він зазначив: «С. Васильківському вдалося за все своє життя створити кілька справді етапних в українському мистецтві полотен. Він завжди вмів блискуче, тактовно, зі смаком і переконливо зображувати чи не найважче в композиції, зокрема й пейзажі.
Левадою на Україні називають затишний куточок рівнинного пониззя біля ставу чи річки, з луками й деревами. Колись у таких місцях козаки або чумаки зупинялись перепочити, коней та волів попасти й напоїти та їжу зготувати. Такі місця мали для Васильківського історичну вагу».
«Хата біля Левади» – останній твір художника, в якому сконцентровані всі його уявлення про щастя – біла хата, як втілення мрій, як бачення, як марево в казковому світлому сні, представлене в прозорих променях сонця.
Художник вишукано та вигадливо опрацьовує фактуру всієї живописної площини. Та з особливою насолодою він пише небо. В образах хмар на його небі – красивих переконливих завдяки спостережливості живописця і водночас поетичних – криється стан душі художника.
Роль С. Васильківського в українському живописі колосальна. Він не лише відкрив тему героїзованого, насиченого історичними та фольклорними асоціаціями степу; не лише ввів до образотворчого мистецтва України знакові теми козацтва й чумацтва. Він створив безкінечно правдивий, і, разом з тим, ідеально прекрасний образ національного пейзажу, який для багатьох поколінь глядачів залишається взірцевим.
