Віктор Бажан: "Музей - це моє покликання, це моє служіння!"
У Полтаві по вул. Спаська, 11 знаходиться колишній особняк депутата Держдуми і почесного мирового судді Володимира Болюбаша. З роками в ньому розташовувались: Полтавський художній музей, АТ «Енергобанк», а нині Полтавський художній музей Віктора Васильовича Бажана. Будівля побудована у 1912 р. за проектом архітектора П.Альошина.
З самого дитинства мене приваблювала ця розкішна будівля в тихому куточку нашого міста. Щодня, поспішаючи на роботу чи у справах, ми біжимо, не помічаючи краси, до якої, напевне, вже звикли.
Але таке архітектурне диво важко не помітити! Колишній особняк Володимира Болюбаша є дуже знаковою пам‘яткою для Полтави.
На жаль, свого часу міська влада знаходила можливості за допомогою депутатів продати її на повне знищення. Підтвердженням цьому є фото самого проекту, який потрапив одного разу мені до рук.
Та дякувати Богу, в житті мені випала нагода зберегти цю архітектурну окрасу Полтави.
Особисто мені цікаво, що ж це за архітектор, який розробляв та розглядав таку проектну пропозицію на знищення? Чим він керувався та взагалі звідки такий проект?
Це ж як потрібно не любити свою Батьківщину, своє рідне місто, щоб розробляти проекти на руйнування культурних пам’яток?
В усі часи народ своїм обранцям давав друге імя, наприклад: Ярослав Мудрий (розширив межі середньовічного Києва, спорудивши «місто Ярослава», окрасою якого стали Золоті ворота та Софійський собор (1054). Започаткував укладання першого літописного зводу 1037—1039 років та першого писаного зводу законів — «Руської правди». Основна заслуга Ярослава у внутрішній політиці – написання «Правди Ярослава» – першого збірника законів, який діяв на території Київської Русі. Цей документ мав всього 18 статей. За більшість провинностей у ньому передбачалося грошове стягнення. Тільки за кілька тяжких злочинів зберігалося право родичів постраждалого на кровну помсту.), Іван Мазепа (увійшов в історію як розбудовник українських церков).
Становлення України як незалежної держави покладає на неї особливу відповідальність за долю історичних та культурних реліквій, що знаходяться на її території. Україну з повним правом можна віднести до країн з багатогранною і цілком унікальною культурною спадщиною — її визначні пам'ятки історії та культури є невіддільною часткою європейського та світового культурного надбання. Ми повинні зберегти, врятувати й донести до нащадків усе те, чим багатий наш народ.
Постає питання: "Чому такі люди, які намагаються винищити наше місто не бояться Божої кари?". Адже Всевишній все бачить та чує.
