Ми зобов’язані зробити так, щоб їхні смерті не були даремними
У ці дні виповнюється півроку від трагічної загибелі Героїв Небесної Сотні. Тих людей, які вперше з часів новітньої історії незалежності України поклали своє життя заради свободи, заради нашого з вами майбутнього. В історії різних народів такі герої завжди знаходяться на найвищій сходинці суспільного вшанування. Тож і про подвиг наших співвітчизників мають пам’ятати мільйони українців, маємо пам’ятати всі ми!
Позавчора біля Полтавської ОДА відбулося віче, присвячене вшануванню пам’яті Героїв. Висловлюю щиру подяку всім, хто долучився до організації траурного заходу. Натомість мені було дуже прикро не побачити серед людей, які прийшли на захід, представників нової обласної влади. Лише на панахиді, хоч і з запізненням, до полтавців приєднався голова обласної ради Петро Ворона, за що я, як член Президії Ради Полтавського Євромайдану – йому вдячний. Але інших чиновників, зокрема, жодного з представників керівництва Полтавської облдержадміністрації, я, на жаль, так і не побачив. Хоча, думаю, їм варто було б пам’ятати, що всіх їх у владні кабінети привів саме Євромайдан. Що саме ціною життя тих українців, яких ми тепер називаємо Небесною Сотнею, вони отримали свої посади і величезний кредит довіри людей.
Думаю, що нашим сьогоднішнім високопосадовцям треба час від часу наполегливо нагадувати про те, яким чином вони такими стали. А також про те, що ні чиновникам, ні будь-кому іншому не можна забувати про ті дні, коли наша гідність, свобода і незалежність вперше в історії України виборювалася кров’ю найкращих синів нашої Держави.
Тож ми всі повинні про це пам’ятати. Але… пам’ятаючи, насамперед ми маємо допомагати живим – членам родин загиблих, які реально потребують нашої уваги. Це і сім’ї членів Небесної сотні, і рідні зниклих безвісти волонтерів, і осиротілі родини військових, які загинули під час АТО, і самі військові – поранені, покалічені... Вони теж герої, адже так само, як і Небесна Сотня, вони сьогодні на cході країни виборюють нашу свободу і незалежність.
Після смерті майданівця, члена Небесної Сотні Ігоря Сердюка з Кременчука, ГО «Полтавський Автомайдан», віддаючи останню шану Герою, спробував допомогти його родині і дружині Ірині. Не знаю, наскільки нам це вдалося зробити, судити їй, але от що мені б хотілося розповісти. Коли одного разу я запитав Ірину, щоб ми могли ще зробити для неї і її доньки, то вона відповіла мені просто: «Ви зробіть все так, щоб Ігор загинув не даремно!». Скажу відверто – я відчув клубок у горлі. Для мене ці слова стали рефреном, котрий я повторюю собі щодня. Головним своїм завданням бачу не дати людям приводу сказати: «Вони загинули даремно». Ми просто не маємо на це морального права.
Ukrainian Revolution / #EuroMaidan / Kiev. February, 2014