Чим нам загрожує секс?

А от цікаво - чим же так він загрожує, що на нього таке табу?

Основний аргумент, який, зазвичай виголошують це - захист суспільної моралі.

Скажу чесно, таке словосполучення "суспільна мораль" викликає в мене сильний сміх. ЯК мораль може бути суспільною? Мораль - це якраз виключно інтимне питання кожної особистості, те, що її суть вважає правильним чи не правильним. І як хтось може нав"язувати цю саму мораль? Тим паче, я зависаю як "Windows", якому запропонували виконати дві взаємновичерпні дії, коли читаю, що термін "суспільна мораль" використовується в праві на ряду із закріпленою свободою думки і совісті. Цікаво, як при тому, що законодавство закріплює право особистості на свободу мати свою думку і, відовідно, совю мораль?

Розглянемо такий не байдужий (судячи із реакції на вищенаведені посилання) суспільству аспект суспільної думки як секс.

Величезна кількість громадян вважає секс - ключовим мірилом моралі. Часто навіть в такій формулі "сексуаль=аморально". Виникає питання, на яке я не можу дати відповідь - "Чому?".

Як може фізичний вияв кохання, любові, захопливого ставлення до іншої людини бути аморальним?

В зв"язку із цим цитатка із моєї улюбленої книги "Атлант розправив плечі" (ох і розумна ж була авторка Айн Ренд, ох і умнічку ж вона зробила свою героїню роману - Дегні):

"Ей были хорошо известны взгляды на секс, которых в той или иной форме придерживалось общество: секс – это уродливая, низменная человеческая слабость, с которой, к сожалению, приходится мириться. Целомудрие заставляло ее воздерживаться – но не от желаний своего тела, а от контактов с людьми, разделявшими такие взгляды."

"– Франциско, – сказала она однажды, внезапно удивленная своей мыслью, – я что, твоя любовница?

– Именно так оно и есть, – рассмеялся он в ответ.

Она ощутила гордость, которую полагается испытывать женщине, удостоенной титула жены.

В долгие месяцы его отсутствия она никогда не задумывалась над тем, верен ли он ей. Она знала, что он не обманывает ее. Знала, хотя и была слишком молода, чтобы понимать, что неразборчивость в желаниях, беспорядочные половые связи возможны лишь для тех, кто и секс, и самих себя считает воплощением порока."

Нагадаю, що роман написаний в 50-ті роки 20 сторіччя в Америці, відповідно коли думки про жіночу сексуальність вважалися доволі дикими. Нагада також, що Айн Ренд не одноразово мала нападки на свій роман.

І все таки - чому мірилом моралі в нас є не щирість, чесність, відповідальність за свої дії і слова, а відсутність проявів сексуальності? Чому можна брехати, підставляти іншу людину, ображати беззахисних і все це буде значно меншим гріхом ніж відкритий вияв сексуальності?

Чому стільки обурених коментарів під наведеними у заголовці посиланнями?

Особисто моя думка, - обговорюваний рекламодавець навпаки - проявив моральність, пішовши щирим шляхом, а не завуальовуючи свої послуги під "квартири по годинно". Я не знаю хто це, але особисто я поважаю таку людину за відкритість і відсутність лицимірства. Оскільки лицимірство вважаю однією із найбільших підлот.

Далі, ще цитатка із "Атланта", на цей раз слова Хенка Реадена, до усвідомлення:

"Я поддался желанию, которое презираю"

і після осмислення:

" Я восставал против незаслуженного финансового ущерба, но согласился на жизнь, полную незаслуженного страдания. Я восставал против принципа, что умение созидать греховно, но счел греховной свою способность к счастью. Я восставал против постулата, что добродетель — это духовная категория, бесплотная и непознаваемая, но осуждал тебя, тебя, самое дорогое мне существо, за влечение твоей и моей плоти. Но если плоть греховна, то греховны и те, кто обеспечивает ее жизнь, греховно и вещественное богатство, и те, кто его производит. И если нравственные ценности устанавливаются в противовес нашему физическому существованию, тогда верно, что награды не должны быть заслужены, что добродетель надо искать в несодеянном, что не должно быть связи между достижениями и успехами, что низшие животные, способные производить, должны служить высшим существам, чье духовное превосходство состоит в телесной немощи."  ... "принимая проповедуемую мистиками теорию секса, я тем самым принимаю экономическую теорию бандитизма."

Отже, мораль, вона як і разруха, як писав класик - в головах, і аж ніяк не в статевих органах, які за визначенням не можуть бути аморальними, як і бажання, що в них виникають через вплив серця і розуму. Аморальною може бути підлість, брехня, знущання над слабшими. Мораль в тому, щоб реалізовувати себе, не заважаючи іншим. Мораль в тому, щоб самим робити вибір, а не волати, що нам "нав"язують".

Аморально експлуатувати секс, наприклад, для розукрутки чогось, що до сексу відношення не має, або розігріву інтересу до статті (як це навмисно зробила я цього разу ;-) , і зараз по коментах з"ясую чи повелися).

Отже, тепер питання - хто аморальніший в наведених на початку лінках: рекламодавець чи автор двох статей?