Хто такий Лев Вайнгорт, фунікулер з Альтанки на Поділ та нездійсненний проєкт трамвая
Два роки тому у Полтаві відкрили пам’ятник полтавському архітектору Леву Вайнгорту. Все більше полтавців починають дізнаватися про його вклад у сучасне місто, цікаві історії, які пов’язані з архітектурними пам’ятками та історію міста. Проте, деякі сторінки записів головного архітектора Полтави залишаються актуальними й сьогодні. Хто ж такий Арія-Леон Вайнгорт та які проєкти могли втілитися у місті?
Хто такий Вайнгорт?...
Мало хто з полтавців знає ім’я Лева Вайнгорта. Проте, все більше в інформаційній площині з’являється згадка про архітектора, що відбудував Полтаву. Екскурсії містом не обходяться без згадки про Лева Семеновича, а скульптура біля Департаменту будівництва ПОДА ще раз нагадує як полтавцям, так і гостям про його вклад для Полтавщини.
Арія-Леон Вайнгорт народився у Варшаві 27 листопада 1912-го року. Проте, батьки переїхали на початку Першої світової до Полтави, коли хлопчику було лише 2 роки. Після навчання у Харкові Вайнгорт почав працювати над будівництвом Метрополітену. Пізніше, його призначили головним архітектором Полтави, де він працював 32 роки.
Його унікальною рисою стало те, що він був не просто архітектором, а й чудовим менеджером-управлінцем. Особливо важливим це стало під час відбудови Полтави після Другої світової війни. Адже необхідно було координувати працівників, проєктантів, інженерів, спілкуватися з керівництвом на різних рівнях тощо.
Фунікулер на Поділ та нереалізований проєкт трамвая
Як згадує Лев Семенович у своїх записах, влітку 1939-го він зустрічався із міністром комунального господарства у Києві для обговорення двох проєктів. Один стосувався проєкту трамвая, інший — фунікулера з Альтанки на Поділ у Полтаві.
— Вийнявши з папки план міста, зазначив, що між двома вокзалами – Південним та Київським – 8 кілометрів. За генеральним планом Полтави основні заводи розвиватимуться в районі Київського вокзалу, що викличе зростання потоку пасажирів із центру до нових районів міста. Все це диктує необхідність влаштування трамвайних колій. Одночасно зауважив, що в нас, як і в Києві, місто розташоване на горі та на Подолі, у заплаві річки, нам, крім трамвая, потрібен фунікулер.
Саме так на обговоренні головний архітектор Полтави зауважив доцільність будівництва і трамваю, і фунікулера. Після жвавих обговорень, він повернувся до Полтави із надією детально опрацювати архітектурні робочі моменти двох проєктів.
Проте, цим планам не судилося здійснитися, оскільки вже у вересні розпочалася Друга Світова війна, і майбутні проєкти так і залишилися ідеями.
У післявоєнні роки, коли настав час відновлювати місто, керівництво оголосило конкурс на найкращий проєкт відбудови. Серед учасників був і Лев Вайнгорт, який запропонував відновити зведений у XIX столітті унікальний архітектурний комплекс Круглої площі. В цілому, головний архітектор запровадив у Полтаві ансамблеву архітектуру. Це можна спостерігати біля технічного університету, Південного та Київського вокзалів, у комплексі обласної лікарні, і в новому центрі по вулиці Соборності аж до площі Зигіна.
Протягом 1970-1981 років Лев Вайнгорт був доцентом кафедри архітектурного проєктування Полтавського інженерно-будівельного інституту. З 1981 року – працював першим директором Національного музею-заповідника Миколи Гоголя в селі Гоголеве. Після виходу на пенсію, із 1986 року, працював старшим науковим співробітником Полтавського краєзнавчого музею, до реставрації якого доклав багато зусиль.
Спогади взяті із книги «Провінційний архітектор».