Розмір тексту

Феномен Кричевського: український модерн у Полтаві, роботи в імпресіонізмі, герб для УНР

Завдяки Кричевському українська культура отримала індивідуальний національний  напрямок у мистецтві та архітектурі. Сьогодні більшість  його архітектурних робіт — пам’ятка культури, що охороняється державою. Проте, що ми знаємо про роботи митця та чим він запам’ятався на Полтавщині?

Загалом про Василя Кричевського можна говорити як новатора, що поєднував у творчій роботі українські народні орнаменти та модерн. Він — засновник українського модерну, розробник українського державного герба (прийнятого Центральною Радою), представник українського «ліричного імпресіонізму».

Інтерес до малювання у Кричевського виявився ще у дитячому віці, коли він переглядав  роботи Шевченка. Дуже уважний до символів, Кричевський захоплювався прикладним мистецтвом — зокрема, аналізував орнаменти (вишивки, писанки, кераміки, килимарство). 

Пізніше, під час навчання у Харкові в технічному залізничному училищі, самостійно здобув професійну освіту в майстернях архітекторів Сергія Загоскіна, Альфреда Шпигеля та Олексія Бекетова. Згодом, Василь Кричевський працював помічником міського архітектора у Харкові.  

Кричевський та Полтавщина

Василь Кричевський тісно пов’язаний із Полтавщиною, і не тільки завдяки створенню будівлі Полтавського губернського земства. На його честь у Полтаві названа одна з центральних вулиць та встановлена меморіальна дошка. Його перша робота — Народний дім у Лохвиці.

Будівля була створена для аматорського театру, де трупа мала вже свою постійну сцену. Для Кричевського орієнтиром була народна дерев’яна архітектура, що власне й було втілено при проєктуванні Народного Будинку. Струнка дерев'яна двоповерхова споруда театру стала візитною карткою повітового міста, доповнивши його своєрідний архітектурний силует. 

Народний дім у Лохвиці
Вигляд в середині приміщення

Через три роки Василь Григорович взяв участь у конкурсі на спорудження будинку Полтавського губернського земства, який зараз є прикладом українського модерну в архітектурі. 

Будинок має симетричний Ш-подібний план: головний фасад мав два з половиною поверхи, з двору — три з половиною. У середній його частині розміщено вестибюль, центральний хол з парадно розгорнутими сходами, великий зал засідань. Інші частини мають широкі коридори, які об'єднували ділові приміщення земської управи, розташовані на двох поверхах. На третьому поверсі, з боку двору, було влаштовано музейні приміщення, в одному з крил — кімнати готельного призначення. 

У проєкті Кричевського використовувалися національні мотиви: шестикутні прорізи  вікон і дверей, башти, що фланкували центральну частину фасаду, багате кам'яне різьблення. Фасад та інтер'єри були оформлені керамікою і майолікою, виготовленими учнями земських майстерень Полтавської губернії, у тому числі — Миргородської керамічної школи і гончарями з Опішні. Вздовж фасаду розміщувалися герби міст Полтавської губернії.

фото: сайт Бориса Тристанова
фото: сайт Бориса Тристанова
фото: сайт Бориса Тристанова
фото: сайт Бориса Тристанова

За часів правління гетьмана Павла Скоропадського, Кричевський переїхав до Миргорода, де керував керамічною школою. Невдовзі створив на її базі інститут. Його двічі арештовували, взимку 1919-го він був ув’язнений, однак після втручання студентських та громадських делегацій звільнений. Влітку цього ж року повернувся до Києва, де і продовжив викладати в Академії мистецтв до моменту її закриття радянською владою. У 1922 році став професором Архітектурного інституту, на базі якого згодом створили Київський художній інститут.

Засновники Української академії мистецтв. Стоять (зліва направо): Нарбут, Василь Кричевський, Бойчук. Сидять (зліва направо): Маневич, Мурашко, Федір Кричевський, Грушевський, Стешенко, Бурачек. Грудень 1917.

Герб для Центральної Ради

Спілкуючись із Грушевським, мандруючи із ним Європою, Кричевський усвідомлює, що українська ідентичність повинна бути не тільки в архітектурі чи мистецтві, а в політичному аспекті.  

Творчий процес розробки проєкту зображення державного герба УНР тривав недовго й під пильним керівництвом Михайла Грушевського. Тож Кричевський взяв за основу тризуб князя Володимира Великого, вмістив його в оливковий вінок, що мав символізувати всенаціональне замирення та спокій. Вважається, що ескізи великого і малого гербів, а також печаток УНР з подання Грушевського було схвалено Малою Радою 22 березня 1918 р.

Кольоровий оригінал малого герба зберігся — його відносно нещодавно віднайшли в Інституті рукописів Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. Нині, наш сучасний малий Державний Герб України на 95% збігається саме з гербом авторства Василя Кричевського.

Про автора

ТОВ БМК АТЛАНТ

ТОВ БМК АТЛАНТ

Полтавський забудовник

45
Останні публікації:

Полтавщина:

Наш e-mail:

Телефони редакції: (095) 794-29-25 (098) 385-07-22

Реклама на сайті: (095) 750-18-53

Запропонувати тему