7.01.2015 | 18:19

Спаситель

АЗАЛІЯ

***

Азалія дістала зі шафи ізраїльський балончик з наповнювачем для одягу. Підключила балончик до компу, вибрала на моніторі національне українське вбрання – сорочку та спідницю, все білого кольору. Вибрала малюнок вишивки, також білим. Натиснула «Ввести» і піднесла сопло балончика до манекену.

Білі струмені з шипінням виривалися і осідали на манекені. Через кілька хвилин одяг був готовий.

***

Азалія вдягнула спідницю. Спідниця ледь закривала коліна, неширока, так, що не дуже облягала її стрункі стегна. Вдягнула сорочку. Також нешироку, навіть пишну.

Білий колір вбрання підкреслював аристократично-блідий відтінок її шкіри.

***

З  холодильника витягла заздалегідь придбані польські вишні з хвостиками. Заплела вишні в косу. Коса впала на сорочку, вишні бризнули соком, залишивши на сорочці відмітини.

Взяла у вазі букет білих голандських троянд, сплела віночок. Віночок вийшов гарний. Азалія вдягнула його перед дзеркалом, уміхнулася собі. Великі білі квіти з зеленим відтінком, зеленіли стебла.

***

Натягнула високі, за коліна, білі чоботи. Макіяжу вирішила не робити. Останній раз глянула на себе в дзеркало, подивилася на годинник, - запізнювалася, - і похапцем рушила на вихід.

***

СВЯТО

***

Стіл був великий, напів-колом, заставлений їством і зарубіжними горілками. Побратими сиділи за зовнішнім боком. Посередині кола досить вільного місця. Хто хтів казати слово виходив у коло і казав.

Піднімали тости, їли, пили. Неголосно грав приймач.

***

Ставало нудно сидіти.

Азалія схопила Юрка за руку, вмикнула приймач на повну і пішла в коло у танець. Юрко був її суджений, хлопець зі сталевими м’язами і добрим серцем. Азалія намагалася верховодити в танці, крутила Юрком на різні боки. Таки Юрко схопив її на руки і почав кружляти своїм манером.

Побратими заворожено споглядали за танцюристами, і в цьому була їхня згода.

***

АНДРЕ

***

Андре запізнювався. Але ось він заходить. Посміхається, просто вдягнутий.

Всі повставали, вітаються, тиснуть йому руку. Азалія наповнила чарку горілкою, піднесла Андре. Андре взяв чарку, огледівся. Видно, хотів сказати тоста. Та погляд впав на куратора. Куратор був ставлеником уряду Атлантії у вотчині Андре. «Скажи слово, Еразме», - Андре доброзичливо всміхнувся куратору.

Куратор напустив на себе поважного виду і випалив: «Слава Атлантії!»……

Запанувала тиша. Побратими стиснули кулаки. Андре враз похмурнів, опустив голову.

Його вже місяць, як гризла думка, що робити зі зібраним урожаєм. Уряд Атлантії запровадив обмеження на продаж. Згідно нового закону увесь урожай за собівартістю мав бути проданий урядовій компанії. Надалі урядова компанія розпоряджалася урожаєм на власний розсуд. А ринкова ціна урожаю була втричі вищою за собівартість. Що давало компанії на рівному місці потрійний зиск. Фактично новий закон ставив вотчину Андре на межу банкрутства. Згідно того самого закону майно банкрутів передавалося у власність урядовій компанії. Таким чином Атлантія начебто цілком законним способом прибирала до власних рук майно своїх нових членів.

Андре підняв голову: «Слава побратимам!». Побратими мовчки випили.

***

СПАСИТЕЛЬ

***

Вже пізно увечері, коли святкувальники розійшлися Андре покликав обраних глянути на Спасителя.

Проїхали кілька кварталів. Звичайна багатоповерхівка. Зайшли до під’їзду. Постукали у двері. Відкрила жінка за сорок: «Заходьте».

На порозі роззулися, зайшли до кімнати. Чепурна однокімнатка. Стіни завішані пейзажами-фото: гори, поля, ліси, річки, міста, села. Багато пейзажів. Сучасні меблі, комп’ютер у кутку. В іншому кутку стояла колиска. Підійшли до колиски. Маля відкрило очі. Спокійно дивилося на прибульців. Андре взяв маля на руки: «Ось і наш Спаситель».

Малому було до року. Задзвонив мобільник. Андре передав малого Азалії. Дістав мобільник, натиснув на прийом виклику. З мобільного: «Зброю купувати будете? Три скрині з автоматами і десять скринь набоїв».

«Ні».

***

Азалія одною рукою тримала дитину на руках, іншою стискала маленькі дитячі кулачки, ніжно щось нашіптуючи малому. Обрані стояли поруч і посміхалися дитині.

«Нашою зброєю буде слово», - Андре посміхаючись дитині взяв її до себе з рук Азалії.

Спаситель крутив головою, посміхався обраним. Він був ще дуже малим, як для цього часу.

Про автора
Олександр Золотухін
Організатор Дискусійного клубу Полтава
Олександр Золотухін
531
Останні публікації