В день виборів Президента України
(політичні міркування)
***
Ваня (7 років) підходить до мене і просить: «Папа, помий мені голову!»
«Ваня, та ти ж вже дорослий, чому би я тобі мив.»
«Ну папа, будь-ласка, я так хочу, щоб ти помив.»
«Ну, давай».
***
Мию:
«Оце я, Ваня, буду мити тобі завжди, навіть якщо ти старенький станеш».
«Та ні, ти тоді вже помреш.»
«?????? Ти хочеш, аби я помер?»
«Та ні, папа, я не хочу, я тебе люблю, просто життя таке, ти ж розумієш.
Я також помру.
Але потім ми з тобою зустрінемося на небі і завжди будемо разом».
***
Я розумію, що ми ніколи не зустрінемося. Бо нас вже не буде.
Ніколи.
Та все жи можливість зустрітися мене надихає, розраджує, дає неабияку надію.
Ото воно яке – Ідея.
***
Я згадую всіх своїх померлих родичів, друзів, знайомих.
Які формували моє життя.
І які в ньому таки і залишилися.
І мені дуже хочеться їх всіх зустріти, бути разом з ними.
***
Тут же спадає на думку ідея Богу.
В цій ідеї у Вічності немає місця родичам і друзям.
В ідеї Бога кожен прагне залишитися у Вічності з Богом.
………
***
І як би там не було, але завше стоїть Ідея.
І щоби кожному за тою ідеєю було добре, коли би він був не самотній.
А з тими, кого любить і які його люблять.
