Обличчя.
Річниця Майдану.
Театр абсурду. Телефонують друзі і розказують, хто, високо піднявши голову, йде
покладати квіти на постаменти. Так ось люди, які під час Майдану мені особисто
говорили, що я «проплачений наркоман з алкогольною залежністю», тепер урочисто
покладають квіти, виголошують промови і засуджують «ту владу». Інші навіть
стали організаторами цих дійств. І абсурдність навіть не в поведінці цих кон’юнктурщиків,
а в поведінці людей, які дозволяють плювати собі в обличчя.