Контроль контролюючих.
Політичні партії, активісти, громадські організації… Чим далі в ліс, тим їх більше. А репліки одні й ті самі: «Ми змусимо дотримуватись! ми пролюструємо! ми перевіримо! ми проведемо розслідування! ми покараємо!».
Відразу виникає чимало запитань: А що ви хочете збудувати? Яку країну? А ви хто: праві, ліві, центристи? Ви за лібералізацію чи за посилення державного контролю? Що прогресивно нового ви несете людям, окрім затяганого «контролю» над такими самими «контролюючими»? При всьому тому, що фактично в більшій своїй масі не потрібні ні одні, ні інші.
І виходить знову та сама звична ситуація. Приходить дівчинка чи хлопчик у відділ чи департамент (наприклад, освіти) і починає контролювати учителів зі стажем в 20-30 років і «абучать» їх як учити дітей. Контролюють, навчають, а активісти контролюють як ті контролюють. І так до нескінченності. Відсутні ідеї, відсутнє змістове навантаження, відсутній сенс.
Світ так швидко рухається вперед, а ми настільки відстаємо від нього, що виникає логічне питання: чи зможемо ми, загалом, наздогнати його. Ми живемо навіть не учорашнім днем, а минулим століттям. У полоні абстрактних понять і міфів. І замість того, щоб шукати вихід, продовжуємо закидати камінням вхід і вікна.
Шановні політики, активісти, ті чиновники, які мають повноваження дійсно щось вирішувати! Подайте нарешті ідею, до якої ви йдете і прагнете вести людей за собою. Ага, наївний.
А навіщо ви тоді потрібні, такі нікчемні і безідейні? Навіщо? Якщо все йде саме по собі, САМАТЬОКАМ, то так буде і без вас. Якщо державний апарат згнив, так може його пора демонтувати? Він все одно не виконує своїх функцій. Ніхто навіть не помітить, що його не стало.