Без зайвих ліричних відступів.

Без зайвих ліричних відступів.

Країна знаходиться в глибочезній кризі. Ха! «Амєріку» не відкрив, знаю. Та все ж. Наша країна, сáме країна, а не тільки влада, бо влада є відображенням самого народу, перебуває в стані старенької корови. Начебто і доїти можна, але якщо «здати на м’ясо» теж гроші будуть.

Про якусь міфічну державницьку ідею навіть не починаю. Одна з проблем – це звісно корупція. Вона окутала все і всіх, чесних і не дуже. Хоча це навіть не корупція, а певна ментальна особливість суспільства, вихованого на традиції: «не підмажеш, не поїдеш». Починаючи з пологового будинку і закінчуючи кладовищем людину супроводжує цей механізм «полегшення процедури дотримання закону». Важко вже навіть визначити: чи ми живемо в корупції, чи корупція живе в нас. Звісно проблем і без цього безліч. Але саме КОРУПЦІЯ стала уособленням отого злого начала, коренем зла.

Скільки тільки не велося розмов, проводилося круглих столів і конференцій, слухалося законопроектів, розслідувалося кримінальних справ, виносилося вироків суддів, оприлюднювалося висновків міжнародних організацій, а вона живе і не помирає. Живучий такий цей корупційний ген. Напевне це «америкоси» вивели його за допомогою генної інженерії або «москалі».

Але проблеми накопичувались і накопичуються далі. Час від часу вони прориваються. Спочатку це був 2004 р. Але «провідник толерантності» виправдав хіба що саму свою назву. Сьогодні «кинули» інші, комусь «свої», комусь «чужі». Але «кидонули» і тих, і інших. Обіцяли Європу, а отримали… Та хоч і в черговий раз «розвели як кошенят», цим кошенятам таки набридло. Приводом став розгін мирних мітингувальників, але це лише привід. Причин же набагато більше. І ось на вулицю вийшли люди. Навіть не вийшли, а «вилетіли», змітаючи все на своєму шляху. Народний гнів важко спинити. І ніхто їх не проплачував, і ніхто не змушував виходити. І хоча на сьогодні оберти дещо скинуті, та все ж точка неповернення пройдена. Як мінімум 1,5 мільйони людей відкрито виступили проти влади.

І ці люди вже вдихнули запах волі і боротьби. Їх тепер так просто не зупинити і не зламати. Хоча кожного дня такі спроби спостерігаються. Я вже збився з рахунку скільки автомобілів активістів згоріло, скількох побили, скількох викликають постійно на допити.

А вони ці люди лізуть і лізуть, от які «лєньтяї» робити їм нічого. То Межигір’я штурмують, то «Чесні суди», то АП. При чому все це не від хорошого життя… Багато зараз чую думок, щось накшталт президент, прем’єр-міністр інші високопосадовці не бачать і не знають проблем простого народу. МАЯЧНЯ. Все всі бачать і знають, просто-напросто їм ці всі проблеми до отого місця, яке сідає на золотий унітаз.  Що влада, що більша частина суспільства живе думкою «та якось буде». А це «якось» може набирати різноманітних форм.

Навіть знаходячись на межі дефолту, влада продовжує той самий згубний рух в нікуди. Хоча можливо саме «економічна катастрофа» допомогла б якісно переродитись і суспільству, і державній системі. Поки що, зокрема й завдячуючи подачці дзюдокегебіста ВВП (правда ще не на до кінця з’ясованих умовах), хвора державна машина продовжує «диринчати», викидаючи в атмосферу величезну кількість чорного, отруйного диму.

З усіх боків майдан уже розривають, користуючись усіма законними і незаконними методами. І більшість українців спокійно і безпристрасно споглядають за цим процесом. Пасивність в нашій історії завжди була згубною.

Є загальне правило, якщо хтось пасивний, то хтось активний. А природа чітко розмежували обов’язки «актива» і «пасива».

Але згасання протестних настроїв зачепить кожного. Майдан може дати суспільству шанс.

Той шанс, який ніколи не дасть бандитськокорупційназолотоунітазна  система.

Навіть якщо майдан і зникне, то проблеми України залишаться, ба! навіть більше того, ці проблеми поглибляться. І рано чи пізно вони приведуть країну до чергової хвилі протестів, до чергового 1917.