Мамо, а правда, що ми можемо все змінити? Ні, синку, це – фантастика.

«Якщо ти не займаєшся політикою, рано чи пізно вона займеться тобою». Якби ми повністю усвідомлювали ці слова класика, то так зване громадянське суспільство давно б стало реальністю. Звісно роль і значення еліт не відкидається, але все таки активності їм теж бракує. У період знецінених моральних цінностей, вона вкотре ставить на матерію.

То що ж робити, коли закони, які створені на благо суспільства, перетворюються на механізм обкрадання і утиску? Що робити, коли немає ніяких дійсно дієвих, законних механізмів захисту своїх і чужих прав? Чи можна перемогти суперника, граючи за його правилами, в той час, коли він сам цих правил не дотримується?

Останнім часом багато говорять про революцію у широкому розумінні слова. Потім почали вживати більш влучніший термін – «революція гідності». Дійсно, кардинальні зміни в системі державної влади не відбулися, як того вимагають закони революції. Але цього не можна сказати про психологію значної частини суспільства, котра помітно еволюціонує. Цей процес запущено, причому запущено ще минулими поколіннями. Зараз же він набирає чергових обертів. Є шанс, що ці оберти допоможуть країні вибратися хоча б на ґрунтову дорогу.

Революції, подібної за сценарієм до лівійської чи сирійської в Україні не відбулося в силу різних як об’єктивних, так і суб’єктивних причин. Українці – миролюбна нація.

То що ж робити? Говорити, що все погано і буде ще гірше – не вихід. Говорити, що все добре, а буде ще краще – тим паче.

Перераховувати нагальні проблеми може чимало людей. Вказувати на реальні шляхи їх вирішення, набагато менше. А дійсно вирішувати проблеми – одиниці. І якраз цих одиниць не вистачає нашому суспільству. Першим етапом на шляху виходу із суспільно-політичної кризи може стати гуртування людей спочатку на місцевому рівні для вирішення локальних проблем. А для цього потрібна довіра. Довіра один до одного як відповідальність, чесність і передбачуваність, як дотримання обов’язкових для усіх моральних норм. Та довіра, яку з нас доволі тривалий час викорінювали.

Поки що навіть цей, перший етап, є досить проблемним, зокрема й  саме через відсутність довіри. А далі – час покаже.

Висновок один: якщо опустити руки, не спробувати вибудувати конструкції, які б ґрунтувалися на моральних принципах, проблеми не вирішаться самі собою.

 Не опускайте руки шановні.