19.03.2016 | 23:40

20 березня - День народження Івана Мазепи

Історія нашої країни уже майже чотири століття пам'ятає цього чи не найзнаковішого українця, котрий посідає вагоме місце в ряді найвидатніших постатей української історії, поміж Тарасом Шевченком, Богданом Хмельницьким, Ярославом Мудрим.. Хочу коротко згадати цю людину, той внесок, який вона зробила для України, і відзначити, чому це важливо. 

Він народився 20 березня 1639 року. Це був українець, вихований у кращих українських та європейських традиціях. Закінчивши Києво-Могилянський колегіум – центр культурного та освітнього життя України на той час, він продовжив своє навчання у кращих європейських закладах освіти - у Польщі, Нідерландах, Німеччині, Італії та Франції. 

Здобувши грунтовну освіту він відразу ж став на службу при дворі польського короля Яна Казимира. Ерудований та харизматичний юнак супроводжував польського монарха у дипломатичних місіях до всіх країн Західної Європи. Так він познайомився з правителями майже всіх європейських держав. 

Пізніше, покинувши польський королівський двір, він повернувся додому, але побачив Україну руїною. Українські території встигли поділити по Дніпру сусідні держави - замість єдності почався розбрат. Це пробудило в його душі патріотичні почуття, і, керуючись прагненням змінити таку ситуацію та вірячи у свої сили, він з'явився на українській політичній арені. 

Правобережна Україна тоді перебувала під проводом гетьмана Петра Дорошенка, і він приєднався до його війська. Кмітливий і пильний, швидко зробив кар'єру від командира гетьманської гвардії до генерального осавула. Виступав як представник Дорошенка у перемовинах ледь не з усім зарубіжжям. Та найціннішими вважав переговори з Іваном Самойловичем, який на той час був гетьманом Лівобережжя - вони відкривали шлях до об'єднання України. Адже пожиттєвою його метою було об'єднання всіх етнічних українських земель в єдину Українську державу. 

Під час чергової місії до Криму його захопили в полон запорожці і відправили до гетьмана Самойловича. Своєю досвіченістю в міжнародних справах і бездоганними манерами він переконав гетьмана зробити його довіреною особою. Невдовзі його обрали на посаду воєнного осавула, і Самойлович, навіть, доручив йому виховувати своїх дітей. 

А коли, після невдалого військового походу на Крим, московські бояри заслали гетьмана Самойловича до Сибіру, козацтво обрало його гетьманом Лівобережної України. У статусі гетьмана він отримав шанс здійснити свою мрію – об'єднати Україну. 

Так, він з козацьким військом увійшов на територію Правобережжя, і, приборкавши кілька повстань, фактично став гетьманом і українських земель, що перебували під поляками. 

Зберігаючи зв'язки з монархічними дворами Європи та налагодивши взаємини з московською верхівкою, він почав розбудовувати свою країну. Як один з найзаможніших людей Європи, значну частину своїх багатств виділяв на користь освіти, адже усвідомлював, що майбутнє омріяної держави залежить від молодого покоління. На його кошти будувалися навчальні заклади, бібліотеки, розвивалося книгодрукування, видавалися твори українських поетів та мислителів. 

Будучи віруючою людиною, всіма способами підтримував українську церкву. Спорудження нових церков було для нього справою честі, адже звести новий храм означало вшанувати водночас і живих, і померлих, і святих. Його коштом було збудовано, відреставровано та оздоблено 43 церковні споруди. Видавалися навчальні та богослужбові релігійні книги, які поширювалися серед вірян Гетьманщини. 

Особливого розвитку набуло будівництво і архітектура. Численні будівлі, побудовані в часи його гетьманування, сформували особливий архітектурний стиль – українське бароко. 

У розвиток освіти, науки, мистецтва, книгодрукування, духовності гетьман вкладав величезні кошти з державної казни та свої власні, справедливо вважаючи, що лише таким способом Україна може зрівнятися з Європейськими державами. 

Паралельно захищав інтереси простих козаків та селян, регулюючи оподаткування та відробіток повинності. 

Це був Іван Мазепа. 

Він був гетьманом України 22 роки. І ці роки стали розквітом політичного, економічного та культурного життя України. Саме Мазепа показав усій Європі, що європейська Україна можлива, і вона була реальною. Але незалежний європейський поступ України не сподобався московській верхівці, і вона зупинила його 1709 року на околицях Полтави. 

Так почалася російська окупація України, яка триває і нині.
Саме тоді і припинився європейський розвиток України, який українцям не вдалося відновити до цього часу.

Про автора
Віталій В'юн
Полтавщина
Віталій В'юн
51
Останні публікації