12.01.2011 | 9:14

Люди живуть так, начебто ніколи не помруть, а помирають так, начебто ніколи і не жили.

За останні 30 років людством спожито 30% ресурсів планети. Зараз темп нищення природних ресурсів підвищився до рівня 1,5% на рік. Не треба бути великим математиком, щоб зрозуміти те, що не тільки людство, а навіть останній щур, при умові збереження існуючих тенденцій, не доживе до 2050 року. Нашим дітям і онукам ми не залишаємо шансу на життя! Про які інші проблеми нам слід зараз думати перед цією реальною загрозою, що постала перед нами?!

Щоб зрозуміти дію запущеного механізму самознищення людства, спитайте себе, що ви відчули, коли прочитали ці рядки?

- Більша половина читачів подумає: «не вірю». Не вірю автору, науковим дослідженням екологів, арифметиці. Кінцем світу нас лякали з малечку, минеться і на цей час!

- Інша половина взагалі не зрозуміє про, що ідеться мова, для них Інтернет заміняє паркан на якому можна писати матюки, і те, що ці «круті» написи бачить велика мережева аудиторія їх дуже тішить, бо таким примітивним чином у них є можливість «самоствердитися».

- Але є небагато думаючих людей, що небайдужі до цих жахливих процесів. Саме їх я прошу ще раз уважно перечитати мою першу тему про суспільну економіку.

Про автора
Володимир Латиш
Громадський діяч, фахівець з питань запровадження суспільної регіональної економіки
Володимир Латиш
22
Останні публікації