«Лише збагативши свою місцевість, зможеш жити заможно сам», – Валерій Мотрич

– Валерію Дмитровичу, чому в такому юному віці Ви вирішили спробувати себе в підприємництві?

– Я закінчив Київський національний економічний університет, проходив курси підвищення кваліфікації у США, Англії, Китаї, Еміратах. Саме коли  був на стажуванні за кордоном, зателефонував батько, сказав, щоб я повертався до Гадяча працювати. Мовляв, можемо об’єднати його агрономічні і мої економічні знання. А він у мене – вчений-агроном за освітою. Це був 1999 рік. Колгоспи розвалювалися, паї роздавалися людям. Була маса вільної, нікому не потрібної землі. Вирішили спробувати. Взяли паї, набрали кредитів. У перший рік була велика невдача – не змогли погасити позики. Повернення боргів розтягнулося на два-три роки. І лише згодом пішов певний підйом. Бо завжди була віра в успіх і величезне бажання працювати. Це й відіграло свою ключову роль.

– А що сьогодні являє собою Ваше підприємство?

– Зараз це родинний бізнес. На підприємстві працюю я, мій брат і батько. Ми створили багатогалузеве підприємство, яке не обмежується лише роботою на полі. Близько ста чоловік працюють у господарстві, обробляючи понад 2 тис га землі. Також ми розвиваємо відділ регіональних перевезень, які здійснюють близько десятка вантажівок по всій Україні, нарощуємо парк нової потужної техніки, чим також створили нові робочі місця. Крім того, у Гадячі ще є наш готельно-ресторанний комплекс. Там знаходиться центральний офіс підприємства, де також працює близько 30 осіб. Стараємось постійно рости, створювати нові робочі місця.

– Що вважаєте своїм основним здобутком за ці роки?

– Мене ще американці навчили, що потрібно вміти заробляти самому і давати заробити іншим. Лише збагативши свою місцевість, зможеш жити заможно сам. Я пишаюся тим, що даю робочі місця своїм землякам. У минулому році на території Харківецької сільської ради, де розташоване наше господарство, в дитячому садочку була лише одна дитина. Цієї осені туди піде вже більше десяти малюків. Ми стараємось допомагати садочку і харчами, і в плані організації. Значить, село розвивається. У нашу компанію цього року влаштувалося на роботу близько десятка молодих хлопців, які щойно закінчили навчання. Замість того, щоб залишитися в містах, вони повернулися до рідного села. Вони заробляють від п’яти до десяти тисяч гривень у місяць. Не всі в містах отримують таку зарплату. Я і сам міг не раз залишитись за кордоном. Та жити там і працювати якимсь звичайним клерком, працюючи на чужу державу, не захотів. Вирішив повернутися до рідного міста, робити щось корисне для людей.

– Які проблеми свого міста Ви бачите сьогодні і які шляхи їх вирішення, на Вашу думку?

– Гадяч недавно став містом обласного значення. Сподіваємося, що тепер завдяки іншому розподілу податків і надходжень, які йдуть до міста, воно стане значно багатшим. У Гадячі є газоносне родовище, добре розвинений аграрний сектор, прогресує приватна власність, місто має просто шикарний інтелектуальний людський ресурс. Тому при грамотному керівництві тут можна творити чудеса, зробити його дійсно європейським містом. Сьогодні мені дуже імпонує програма Партії «Відродження». Починаючи із назви, закінчуючи тим, що у кожній тезі є бажання і напрями відродити те найкраще, що було в минулому, і побудувати майбутнє за новими європейськими стандартами. Діяльність очільника обласної організації партії Олега Кулініча це підтверджує. Олега Івановича я знаю особисто дуже добре. Без адмінресурсу, без фінансування якимись партіями, він переміг на виборах у своєму окрузі як мажоритарник. Тепер Кулініч сформував команду однодумців, які, на мою думку, зможуть відродити нашу країну.