2.10.2015 | 15:33

«На ремонти школи ми не залучаємо жодної копійки батьківських коштів», – Євген Похно

 Євген Похно – директор Миргородської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІІ ступенів. У 2011 році він отримав звання «Освітянин року» у відкритому рейтингу популярності в м. Миргороді. Був депутатом Миргородської міської ради з 1998 по 2002 роки.

– Євгене Євгеновичу, розкажіть про специфіку роботи закладу, який Ви очолюєте уже 11 років.

– До цього я пройшов шлях від звичайного вчителя міської школи до начальника міського відділу освіти. Однак ця робота, мабуть, найвідповідальніша з усіх попередніх. Ми навчаємо й виховуємо дітей з усієї області, якімають відхилення в розвитку слухового й мовленнєвого апаратів. А такі діти потребують значно більше уваги, з ними треба працювати практично цілодобово. Найголовніше – підготувати їх до подальшої соціальної адаптації.

Що змінилось у цьому закладі за час Вашого керівництва?

– Коли я прийшов до школи-інтернату, взимку вікна і вхідні двері так продувало, що в моєму кабінеті температура вище 8 градусів не піднімалась, а діти в класах сиділи в курточках. Старі і ржаві водопровідні труби вже давно потребували заміни, каналізація постійно забивалась. Я активно зайнявся ремонтами мереж, і це дало суттєву економію бюджетних коштів. Ми поміняли систему опалення, усі вікна в навчальному корпусі, відремонтували мережі водопостачання та водовідведення. Причому не залучали жодної копійки з батьківських коштів.

Два роки тому ми розпочали будівництво нового спального корпусу. Адже нинішні умови проживання діток не відповідають санітарним нормам. Однак на зведення такої будівлі загалом необхідно близько 9 млн. грн.

Головне, що мені вдалося, – створити колектив однодумів, які переймаються проблемами дітей-інвалідів і вболівають за їх долю. Крім того, налагодили співпрацю з вишами. Приміром, з Київським національним державним університетом імені М.Драгоманова, Дніпропетровською металургійною академією, коледжами, які беруть на навчання наших діток.

 – Наскільки бракує підтримки держави для повноцінного життя інвалідів?

– Судіть самі. Кількість інвалідів зі слуху, які працевлаштовуються, сягає максимум 20%. Тобто реалізують себе в житті – одиниці.

Прикро за певну пасивність держави у вирішенні проблем людей із особливими потребами. Такі діти виходять зі стін нашого закладу, і вони більше нікому не потрібні. У нас немає державної програми, яка б могла забезпечити повноцінне життя інвалідів. Та навіть у нашому закладі жодного разу не був депутат ні районного, ні міського, ні обласного рівня.

Тобто нікого з народних обранців не хвилюють проблеми людей з обмеженими фізичними можливостями?

– На щастя, є люди, яким не байдужінаші проблеми. Приміром, життям закладу постійно цікавиться народний депутат Олег Кулініч. Кілька років тому в нас була проблема: вихованці інтернату дуже хотіли навчитись плавати. А басейн у місті один – у місцевому санаторії. Олег Іванович поклопотався, і відтоді щовівторка наші дітки плавають у цьому басейні.

Ви - колишній депутат міської ради і людина, якій не байдуже життя району. Які проблеми, на Вашу думку, тут слід розв’язувати першочергово?

– Наше містечко – курортне. Але щоб привабити сюди якомога більше відпочиваючих, потрібно налагодити інфраструктуру, відремонтувати дороги й мости, впроваджувати усі можливі заходи для економії бюджетних коштів. І я дуже сподіваюсь, що Олег Кулініч разом зі своєю командою і очолюваною ним в області Партією «Відродження» зверне увагу на всі ці проблеми. Адже він – людина слова і діла. Опікується й сільським господарством, і освітою, й медициною, і дітьми, й пенсіонерами. Піднімає важливі для усіх нас питання в Верховній Раді.

Про автора
Останні публікації