19.06.2015 | 22:43

Перемогти смерть

В один із днів, наближених до професійного свята медичного працівника, на околиці Полтави у Дальніх Яківцях збираються лікарі й священики біля могили знаменитого хірурга Миколи Васильовича Скліфосовського — на панахиду: помолитися про упокій душі видатного хірурга, проспівати йому «Вічну пам'ять». Відбулася панахида і цього року, 20 червня.

Радісно від того, що час не тільки стирає людську пам'ять, а іноді й повертає її. Саме так сталося з місцем поховання видатного лікаря й вченого. Впродовж багатьох років могила була в запустінні, відповідно й вшанування людини, яка віддала своє життя, свої таланти людям і Вітчизні, було не на висоті. Тож ми в боргу перед тими ентузіастами, які берегли добрий спомин про Миколу Скліфосовського не в теорії, а в серці. Низький їм уклін.

Коли могилу впорядкували, стало відомо й широкому загалу, що на нашій землі спочиває ця непересічна людина. Але не тільки смерть пов’язує з Полтавою Скліфосовського.

Тут, у Яківцях, у своєму маєтку Микола Васильович любив бувати, тут проводив свою відпустку влітку, тут прожив останні чотири роки життя. Щодня відправлявся купатися на Ворсклу, милувався краєвидом, що відкривався з крутого берега; часто їздив у Полтаву, де консультував і оперував у земській лікарні. Щоліта тяглися в Яківці підводи з хворими на прийом. І Скліфосовський приймав, лікував, безплатно давав ліки, приймав пологи. Власним коштов він збудував школу для сільських дітей, виділив землю під шкільний сад для навчання садівництву. Й сам дуже полюбляв землеробство, займався селекцією. Це Скліфосовський заснував традиції хмелезнавства й прищепив любов до виноградорства на Полтавщині. Це саме його маєток (600 десятин із унікальним садом), представлений на міжнародній виставці плодознавства в Петерзбурзі, було названо «Полтавською Швейцарією».

І все ж справою його життя була медицина. Її глибин він пізнавав в умовах лікарень, польових госпіталів на війні… Блискучі здібності й працелюбність поставили його на  рівні з Миколою Івановичем Пироговим, який, до слова, дуже любив молодшого колегу. Скліфосовський був першовідкривачем у багатьох хірургічних напрямках, виховав цілу плеяду послідовників. І при цьому зумів залишится простим, доступним, привітним.

Лікуючи тіло, напевно, він лікував добрим словом, добрим ставленням і душу. У служінні лікаря взагалі можна бачити чимало спільно зі служінням священика. Обидва намагаються здолати смерть. Лікар — тілесну, даруючи пацієнтові на період його короткочасного земного життя здоров’я. Священик — духовну, наставляючи людину виконувати заповіді Христа Спасителя, Який, перемігши смерть і вивівши душі з пекла, відкрив цей шлях для всіх. 

Особливо ж подібність бачиш тоді, коли лікар наслідує Христа. Дуже ймовірно, що Микола Васильович Скліфосовський був добрим християнином — про це свідчить саме його життя, важке, часто в нестатках, з втратами рідних людей, але при всьому цьому жертовне, в Христовій простоті, світле. Можливо, тому й панахиди на його могилі завжди духовно світлі.

Хай Господь упокоїть його безсмертну душу й душі всіх медиків, які, виконуючи заповідь Спасителя, жертвували собою, намагаючись врятувати хворих та повернути їм безцінний дар життя.

Про автора
Останні публікації