Темно там, де немає світла
Важко уявити і моторошно: я сліпий… у цілковитій пітьмі… безпомічний… Кожен порух — у безвісті… Кожен крок — у невідомість… Сам-один…
Не знаю, як хто поводиться у такому стані і як би насправді поводився сам, не доведи, Боже. Залишатися людиною у високому смислі нам буває важко і при здоров’ї. Тому глибоку повагу викликають люди, які стійко переносять страждання.
І справжнє, невимовне захоплення викликає той, хто сказав про себе: «Я полюбив страждання». Це не порожні слова. Це ціле життя, відображене в автобіографії, продиктованій і названій так сліпим її автором — святителем Лукою (Войно-Ясенецьким). 11 червня ми відзначали його пам'ять. Його життя — високий взірець і для віруючих, і для нецерковних людей.
Св. Архієпископ Лука (Войно-Ясенецький)
У повній сліпоті проживши останні три роки життя, святий владика, всесвітньо знаний хірург не припиняв служіння: звершував служби в храмі, напам’ять читаючи Євангеліє і молитви, говорив проповіді, з архієрейськими візитами відвідував храми єпархії, приймав хворих і безпомилково ставив діагнози…
Він прийняв як Божу волю бути сліпим, «і прийняв спокійно, навіть з вдячністю Богу», про що писав у листі сину. Це важке випробування було в череді інших на життєвому шляху владики: він переніс одинадцять років ув’язнення і таборів за сповідування православної віри, безкінечне стеження «органів», закриття храмів, заборони звершувати священнодії і вести людей до спасіння. І при цьому цей мужній чоловік не тільки не розгубив любові до людей, а стяжав її у своєму серці.
Він усе життя допомогав нужденним, навіть професію лікаря обрав не за сердечним устремлінням, а за покликом совісті — відчув себе зобов’язаним займатися тільки тим, що корисно для стражденних людей, таким чином пожертвувавши мрією стати живописцем (маючи, зауважимо, до того неабиякі здібності). І Господь «переплавив» талант живописця на талант хірурга: «вміння доволі тонко малювати і любов до форми перейшли в любов до анатомії», як сам владика-хірург писав у мемуарах. У медицині він проклав нові шляхи, впродовж десятків років повертав здоров’я безнадійно хворим. Його лікарська праця була настільки блискуча, що навіть атеїстична система була не в змозі закрити очі на неперевершені успіхи: професор Войно-Ясенецький — архієпископ Лука став лауреатом Сталінської премії! Не знявши ряси й хреста!
Операції Архієпископ Лука (Войно-Ясенецький) проводив унікальні
І служіння в священному сані владики було не менш геніальним. Прийнявши як Божий поклик пропозицію стати священиком, він вважав головною своєю справою нести у світ світло Христове, слово Євангелія. За 38 років у сані він сказав тисячу двісті п’ятдесят проповідей, з яких сімсот п’ятдесят були записані, — це названо винятковим явищем у сучасному церковно-богословському житті. Але справа навіть не в математичній кількості проповідей. Живе слово архієпископа Луки приводило до віри! Варто почитати не тільки автобіографію святителя, а й спогади його сучасників про зустрічі з ним, про його служби, щоб зрозуміти, який вплив мав цей святий ХХ століття на уми й серця людські.
І при всьому цьому він залишався простим у побуті, доступним, турботливим. Щодня його онук-келійник, який служив при владиці останніх п'ятнадцять років, з 1946-го по 1961-й, відносив на пошту пачку переказів — владика відсилав «копієчку» людям, з якими звів його Господь у різних місцях служіння. Вже сліпий, йдучи вулицею, просив онука легенько його штовхати, коли з ним віталися перехожі, — щоб обов’язково відповісти…
Звідки така внутрішня сила любити, прощати, жертвувати собою? Можна упевнено сказати, що він не був один і не був у духовній пітьмі. Він повсякчас був з Богом, Який є Світло. «І Світло у темряві світить, і темрява не обгорнула його» (Ін. 1:5). І страждання він полюбив, бо переносив їх не сам, а з Богом і заради Бога, Який посеред бурі й болі дає відчути солодкість втіхи.
Нам є в кого вчитися жити.
Маючи такого святого — по суті нашого сучасника, ми не можемо сказати самі собі, що поводитися за нинішніх умов правильно, високоморально, по-божому неможливо. Справа не в обставинах і звичаях, а в нас. Нам треба віднайти в собі рішучість вийти з темряви на світло…
Св. Архієпископ Лука (Войно-Ясенецький) 27 квітня (9 травня) 1877 - 11 червня 1961
