20.03.2012 | 23:59

Чи буде у Полтаві власна музична сцена?

Нещодавно мою увагу привернули рясні афіші палацу дозвілля «Листопад»:

SAM_1801.jpg

Серед розмаїття гуртів і виконавців полтавську прописку має лише Наталія Май. Здається, це замало як для міста, що претендує на звання духовної столиці України.  Або, принаймі, так себе позиціонує. Зібрати в концертний зал 1000 чоловік не видається високою планкою, особливо враховуючи, що це всього 0,3% місцевого населення.  Тим більше, якщо ти тут живеш, працюєш, виступаєш. Тут твої знайомі, друзі, прихильники. Але афіші промовисто говорять самі за себе. То в чому проблема? Невже долею полтавських гуртів залишається грати в кабаках, куди зараз приютився андеграунд? Як сталося, що наше славне місто не має своїх «зіркових» гуртів  на кшталт ВВ, Океан Ельзи, Mad Heads, Тартак? І чому історії успіху майже всіх відомих людей, які народилися і виросли в Полтаві, починаються з рядка про переїзд у Москву або Київ? Спробуємо розібратись, чого саме не вистачає полтавським виконавцям, аби стати в один ряд зі своїми київськими, львівськими, харківськими колегами.

Полтава має величезний потенціал для розвитку музичної індустрії в Центральній Україні. Під музичною індустрією маю на увазі не махрову попсу, а дійсно якісну музику, неважливо якого напрямку. Чим більше кольорів, тим яскравішим буде життя. Місто має свої сильні і слабкі сторони. Спочатку розглянемо негативні чинники, що гальмують розвиток музики.

1. Відсутність музичної інфраструктури. Повинні бути бази для репетицій, площадки для публічних виступів, студії звукозапису і тому подібне.

Бази для репетицій у нас тримаються на голому ентузіазмі небайдужих людей. Звичайно там не йде мова про належні умови. Наприклад, значна їх частина  має лише по одному мікрофону. В такому разі прийдеться забути про багатоголосся а-ля Queen чи Def Leppard. Або площа кімнати не дозволяє грати більше ніж п’яти музикантам. У інших навпаки: площі як в Сибіру, а апаратури – нуль, ну або майже нуль: мікрофончики найдешевші та мікшерний пульт.  В нормальних репетиційних базах барабанщик сидить в окремій кімнаті за звукоізолюючим склом. Таким чином група може регулювати гучність барабанів на репетиції, наприклад прикрутити тихіше.  Я у своїй музичній практиці не бачив жодної такої репбази в Полтаві. Вже не кажу про елементарне: туалет повинен бути, кондиціонер, гостьова кімната і таке інше.

На сьогодні ми маємо три площадки, де відносно регулярно виступають полтавські гурти. На фейсбуці мене одразу кілька полтавців намагалися переконати, що в півнушкє і кафешкє музиканти мають нормальні умови для виступу. Ну, вони як слухачі, мають право на таку думку. А ось я маю досвід публічний виступів. І скажу компетентно: немає таких умов. На сцені повинен бути простір. А коли ти загнаний зі своїм інструментом в куток, зліва колонка, справа барабани, а попереду на підлозі – павутиння зі шнурів, тут особливо не розійдешся. Де бек-вокали втулити? Підтанцьовку? А якщо барабанщиків у групі два? І таке буває, тільки не в Полтаві. Бо куди їх ставити? Хіба один одному на голову.  Інший аспект «кафешного» варіанту, це його замала місткість (50-100 чол.), яка апріорі робить подію фінансово невигідною для музичного колективу.

Звичайно, альтернатива є. Можна зняти який-небудь будинок культури, але хто буде оплачувати коштовну оренду, а головне – рекламу? Та і забагато там глядацьких місць. Для груп, що тільки починають (а також для андеграунду), потрібна розкручена площадка на 150-200 чоловік, інакше – нерентабельно. Уже потім, «обкатані» на цій площадці, вони збиратимуть «Листопад».

2. Відсутність освіти за напрямком популярної музики. Від СРСР нам дісталася система академічної музичної освіти: музичні школи, училища, консерваторії. Для всіх напрямків популярної музики вона не підходить. Занадто різні цілі, завдання, методи. Академічна і популярна музика різняться ідеологічно. Ну не зможе викладач з оперного вокалу навчити вас співати в манері Аксла Роуза чи Курта Кобейна!

3. Відсутність фестивалів всеукраїнського значення.  Минулого року задавили нещасний Мазепа-фест, який проводився без рок-днів. Шкода! Сподіваюся, що 2012-го його таки проведуть. Хоча і без цього там не все так гладко. Давно назріли зміни, особливо у плані організації. Такі фестивалі потрібно плодити як гриби, адже вони приваблюють туристів і дають можливість полтавським гуртам «засвітитися» на всеукраїнському рівні.

4. Жлобська ментальність. Ну чого гріха таїти, що є, то є. Достатньо згадати роздачу безкоштовних млинців і галушок, ранкові «бої» за місця в маршрутках і порожній стадіон «Ворскла» під час гри улюбленої полтавської команди. Це ж саме стосується і музики. Не всі розуміють, що за якісну музику треба платити. Причому прямо пропорційно від її якості. Це власне і відрізняє професійних музикантів від аматорів. Коли тобі платять за музику, ти можеш розвиватися, вдосконалюватися, більше часу приділяти улюбленій справі. А знаючи нутро музиканта, скажу, що він скоріше буде ходити в драних штанях, натомість придбає за зароблені гроші якусь музичну примочку. Тобто, коли ви платите за музику, ви інвестуєте в її розвиток.   

Тепер розглянемо позитивні чинники, - сильні сторони міста, вміле використання яких здатне зробити з Полтави центр музичної індустрії.

1. Географічне розташування. Просто ідеальне для спроб молодого гурту розпочати підкорення України. Відносно поряд  Київ, Харків, Дніпропетровськ, Суми, Кременчук. Ось і готове перше турне. Бюджетно, рентабельно, перспективно.

 2. Компактність. Через все місто можна «прочесати» пішки за 1-1,5 години. Це дуже зручно, адже де б ви не влаштовували музичну подію, до місця її проведення буде легко добратися.

3. Сприятливі екологічні умови. Кому хочеться жити в «помийній ямі»? У Полтаві немає великих підприємств,  дуже м’яка вода, а свіжі натуральні продукти звозять з навколишніх сіл. Влітку все тоне у зелених кронах дерев.  Приємно творити в такому місті.

4. Наявність життєвого простору дає можливості для розвитку нових проектів, втілення ідей, а також забезпечує комфортні умови співіснування.

5. Залишки совкової музичної інфраструктури, які можна вдосконалити та переорієнтувати у відповідності до вимог часу (будинки культури, філармонія, музичні школи і т.п.), поки спритні «бізнесмени» ще не переорієнтували їх на магазини килимів.

Отож треба працювати над усуненням негативних чинників і вміло використовувати позитивні. Тоді не будуть наші таланти шукати щастя в столицях України і Росії, а в «Листопаді» ми регулярно слухатимемо полтавських виконавців. Окрім того, моє власне бачення, що в Полтаві має бути такий заклад як «Центр Музики», але про це вже якось наступного разу.

Про автора
Останні публікації