Жити по-чорному! Це звучить гордо!

Оце я зранку прочитав  цей дивовижний матеріал  в ЗМІ про молодого керманича державної служби зв язку. Правда, там є неточності:  цей один, наш герой тобто, має віку цілих 39 років.  А не всього 32, як зазначає автор статті.

Але його, цього пацана, життєві досягнення справді вражаючі: звання генерал-лейтенанта  він одержав ще 6 років тому. Молодий генерал-лейтенант Держспецзв'язку, ще не ставши таким, потрапив у поле зору мас-медіа, коли влітку цього року приїхав до Верховної Ради на  Мерседесі С 600.  Вартість його 300 тисяч баксів.  У найновішому кузові від тюнінг-ател'є Брабус  - безліч  крутих наворотів. Генерал у  своєму інтерв ю  ЗМІ заперечує, що машина – його власність, але  він не задекларував навіть оренду цього коштовного авто.

 Ще одна цікава деталь - на День Незалежності із проміжком у два тижні герой нашого допису, Сергій  Краснокутський отримав спеціальні звання: спочатку генерал майора, а потім -- і генерал -- лейтенанта.

До генерала армії дослужиться, мать, вже ось-ось.

 В Україні сотні генералів, й навіть  таких , що керують цілими арміями. Та тільки  де ті армії й  наскільки успішно вони воюють? Й ще.  Питання щодо головного мого героя. Хто ж він такий, цей блатний  напівбомжатник, підприємливий вундеркінд  Серьожа (Краснокутський  задекларував лише  гараж, навіть  квартири  або іншого пристойного житла  не має)?

Сергій запевнює оточуючих, що шалені гроші (а вони у нього таки є) він заробив на черметі. Тобто це були в нього такі  фірми, котрі торгували …металобрухтом!  Тобто отаке  життя «по-чорному» дозволило пану Серьоже замати певні  й доволі великі преференції. У порівнянні, тобто,  з його співвітчизниками! Тобто він мав юну талановиту бізнесову голову (яка не снилася навіть Маркові Цукербергу) й доволі широкий фронт робіт в рідній ненці-країні, котору шматували  вже з 90-х років свої  ж діти на ласі шматки.

Чорного брухту та лому кольорових металів в Україні   справді було досі навалом. Його збирають як у населення, так і в організацій. Вивіз металобрухту здійснюється в спеціальних транспортних засобах, придатних для транспортування брухту будь-яких розмірів. Причому на зорі цього «бізнесу» ходили чутки, що бізнесмени зрізають навіть дроти зі стовпів електропередач, - аби вигідно їх продати закордоном!

 Напевно, фірми  генерала Серьожи  займалися й цим, загалом  малопродуктивним для економіки бізнесом. А вже якими були його законні підстави  й схеми  - це лишалось би у цивілізованій країні підставою й зрештою фактом втручання правоохоронних органів.  Тільки не у нас.

Отже.

Послужний список молодого генерал-лейтенанта такий:

теперішній заступник голови Держслужби спецзв'язку та захисту інформації, генерал-лейтенант, екс-заступник міністра транспорту,  доцент, кандидат юридичних наук, заслужений економіст України, держслужбовець 5 рангу,

- почав  бізнесувати з 12 років й перші своїх мільйони заробив саме у такому ніжному віці (дивно, що про  талановитого хлопчика тоді нічого не згадували в ЗМІ).

    У 2003 році він  закінчив Національний університет внутрішніх справ, де отримав кваліфікацію юриста (хоча якщо подумати, навіщо йому юридична освіта, якщо й бе знання законів пацан вже стільки досяг).

    2003 - старший консультант секретаріату депутатської фракції політичних партій апарату ВР України.

        2007 - заступник начальника Управління внутрівідомчого контролю - начальник відділу безпеки та запобігання проявам корупції МНС України (це у 29 років, нагадуємо).

    2007-2008 - Проректор, доцент кафедри теорії та практики прокурорської діяльності Національної академії прокуратури України.

    2008-2009 - Перший заступник Голови Державного комітету України з державного матеріального резерву.

    2009-2010 - Заступник Міністра економіки України.

    2010 - Заступник Міністра транспорту та зв'язку України - голова Державної адміністрації зв'язку.

 Й так далі  - блискучий злет до сьогоднішнього дня, при чому, як запевнює вундеркінд, старт йому дали саме мільйони, зароблені у дитинстві!

……. Чесно кажучи, далі мені вже писати нецікаво. Наші ЗМІ продукують мало не щодня такі ось самі РАЗОБЛАЧИТЄЛЬНЫЄ  матеріали, в яких йдеться про ймовірних  шалених корупціонерів. Причому вони всі, молоді й енергійні, займають вже ключові посади в силових структурах країни.  Тобто це якась повна безвихідь!

Ось ще бачив учора телесюжет.  Про нове покоління  нашої спецслужби. Ну, скажіть будь ласка: як у двадцяти двох річного офіцера СБУ могла у власності  опинитися БЕЕМВУХА вартістю 70 тисяч баксів? Він каже журналісту: тато купив.  Між тим, тато цей працює скромним викладачем вузу. В Україні, звісно не в США й не у Великій Британії…

 Така нахабна й безкарна брехня стомила суспільство.  Нам несила вже це бачити. Але водночас у нас вистачає терпіння все  це терпіти.  Й це найбільший український парадокс поточного століття! Журналюга  пише (чи знімає) – а бюрократично-бандюковський караван йде собі. Читач  (чи глядач)  споживає цю гівняну  інфу – й мовчить собі. Хоча в нормальній країні він зажадав би або кримінального розслідування заявленого у пресі «сценарію», або ж спростування  наклепу журналістів на бідолашного есбеушника! Й дійшов би в одному з цих напрямків до кінця, а не валявся б на дивані, жуючи жуйку з телеефіру…

Я ще вам, шановні, ось що скажу.  Нещодавно взяв – й здуру вимірив за однією цікавою методикою свій Ай-Кью. Виявилось  не мало – цифра зашкалювала за 180 й мене  тестувальники оголосили генієм…  Утім,  мій ліпший друг, которий теж пройшов тест з високим результатом, приземлив запитанням: «як же ми з тобою можемо бути такими розумними, якщо ми з тобою обидва такі бідні?»

 Та ось так й можемо. Живемо тобто «по-чорному», хоча й маємо й високі освіти й статус цивілізованих людей  й навіть добру  обізнаність про те, що навколо відбувається

Читайте замість відповіді -  чому так все у нас склалося, - попередні рядки цього матеріалу…