Для чого суддя Ірина Блажко винесла ухвалу з посиланням на неіснуючі заборони?

У цій ухвалі говориться про те, що «Встановлено, що вказаним Фондом» надаються бюджетні кошти особам, які не мають право на їх отримання. Незважаючи на це, голова Фонду, самовільно трактуючи Правила надання кредитів, видав наказ №5-д від 14 січня 2013 року, яким визнав недійсним протокол засідання Правління Фонду №63 від 12 жовтня 2012 року та поновив у черзі осіб, які не мають право на отримання кредиту у зв’язку з тим, що працюють в органах державної влади та управління, органах внутрішніх справ та інших державних установах, створивши передумови до нанесення шкоди державним інтересам на суму близько 1 млн. грн.».

Маю два запитання до судді Ірини Блажко щодо процитованого вище уривку ухвали: 1) Ким встановлено неіснуюче порушення? 2) Чому в тексті ухвали немає жодного посилання на нормативно-правовий акт, який нібито порушено головою фонду Віктором Токарем?

Думаю, що суддя Ірина Блажко не буде ховатися за своєю суддівською мантією, набереться мужності і дасть відкриту відповідь на мої два запитання, написані у попередньому абзаці. А поки вона прийматиме таке рішення та готуватиме мені відповідь, я обґрунтую відсутність будь-яких обмежень права на отримання державних пільгових кредитів сільських забудовників відносно місця роботи позичальників.

На відміну від вищезгаданої судді, всі мої аргументи базуватимуться на підставі нормативно-правових актів.

При прийнятті рішення про надання (або відмову) державних пільгових кредитів індивідуальним забудовникам у сільській місцевості Обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі керується:

1. Конституцією України:
«Стаття 21. Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.
Стаття 22. Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.
Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Стаття 23. Кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов'язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості.
Стаття 24. Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.»
Стаття 47. Кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.
Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.
Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Стаття 68. Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

2. Указом Президента України «Про заходи щодо підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» №222/98 від 27 березня 1998 року.

3. Законом України «Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві» №400-XII від 17 жовтня 1990 року.

4. Постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.1998 №1597 "Про затвердження Правил надання довгострокових кредитів індивідуальним забудовникам житла на селі".

У жодному з перелічених нормативно-правовому акті жодного слова не написано про те, що працівники виконавчої влади, міліції, прокуратури, судів та інших установ не мають права на державні пільгові довгострокові кредити індивідуальним забудовникам на селі. Більше того, відповідно до вищезгаданих статей Конституції України таких обмежень чи заборон і НЕ МОЖЕ ІСНУВАТИ в інших нормативно-правових актах України.

Звідси випливає, що суддя Октябрського районного суду Ірина Блажко винесла ухвалу про проведення позапланової перевірки у фонді з посиланням на вигадані підстави. А значить дозвіл на надання перевірки є незаконним.

Вигадуючи неіснуючі заборони, суддя дала дозвіл на перевірку задовольнивши виконання ухвали Апеляційного суду Полтавської області від 29 липня 2013 року «за позовом Янко Світлани Антонівни до Полтавського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі для організації та проведення перевірки в межах чинного законодавства можливих фактів незаконного використання державних коштів Фондом при наданні пільгових кредитів» (- цитата з Ухвали від 27 вересня 2013 року).

Ірино Олексіївно, замовниця позапланової перевірки просила суд керуватися межами чинного законодавства. Проігнорувавши його, Ви не тільки дали безпідставний дозвіл на позапланову перевірку у фонді, а й вигадали неіснуючі заборони для отримання пільгових державних кредитів працівниками органів державної влади, правоохоронних органів та Ваших колег-суддів.

Доводжу до Вашого відома, що замовниця перевірки у фонді п. Янко С.А. звільнена з посади заступника голови вищезгаданого фонду за порушення чинного законодавства та ігнорування наказів голови фонду.  То ж її «аргументи» Ви мали б вивчити досконаліше. На жаль, Ви цього не зробили.

Також мені відомо про те, Вища кваліфікаційна комісія суддів України у 2011 році двічі вносила подання Вищій Раді Юстиції про звільнення Вас з посади судді. Тоді Вам вдалося втриматися на посаді. Закликаю Вас у подальшому керуватися чинним законодавством України, щоб представники полтавської громади не ініціювали нове звернення до ВККСУ про Ваше звільнення.

P. S. Попри сумнівну ухвалу судді, фонд надав представникам Державної фінансової інспекції усі необхідні документи для перевірки.