13.12.2011 | 23:41

Хоча дощ змиває всі сліди, та хочеться вже й снігу

Позавчорашній дощ навіяв на мене спогади, з дитинством міцно пов’язані...

Дощ

Вирішив я написати  про дощ. Ось чомусь у мене спогади про нього по всьому не такому вже й короткому житті яскраві і райдужні.

Перший спогад може здатися досить пересічним, але він у мене був ПЕРШИМ! Це було дивне одкровення, відкриття тієї істини, що навколо мене, навколо всіх нас існує казковий світ, величезний Всесвіт, таїнство якого я поки що (а, можливо, і ніколи) не зумію оцінити і розпізнати.

Літо 1951 року. Мені - 4 роки. За околицями села гримить гроза. Затишно влаштувавшись на ганку дідусевого будинку, спостерігаю, як прямо на моїх очах перед порогом утворюється величезна калюжа. А симбіоз громових розкатів, сліпучих блискавок і стрімких потоків води з неба створили в моїй дитячій уяві фантасмагоричну картину. Я виразно відчув, що потрапив в невідому і казкову країну. І ще здивували мене величезні бульбашки, які виникали при бомбардуванні водного дзеркала калюжі великими краплями не втихаючого дощу ...

З завороженого стану вашого автора вивела мама. Вона тихенько підійшла, обняла мене, взяла на руки і понесла в будинок.

Другий - теж із дошкільного дитинства. Потрапили ми з моїм двоюрідним братиком Іваном, який був старший на 6 років, під час походу за грибами під проливний дощ. Промокли до нитки, а час уже було прохолодний, осінній. В пору і захворіти. Але Іван з честю вийшов із скрутного становища, і мене врятував. Вірніше, змусив 6-річного нетяму зігріватися за допомогою бігу.

А щоб не було нудно, перетворив всю цю процедуру з порятунку від застуди в пригоду - ми грали в "доганялки". Спочатку він мене доганяв, потім я його. Так і зігрілися, не помітивши ні втоми, ні того, що дощ вже закінчився.

Та й село було вже поруч (я разом з батьками гостював у селі Деревки Котелевського району - правда, назва села підходяща? - у дідуся з бабусею, з якими жили старша сестра моєї мами разом із сином Ванею).

Спогад третій, вже шкільний. З тієї пори збереглося в пам'яті багато, але напишу про той, що найбільш запам'ятався. Знову з природою пов'язаний.

Напевно, тому я і туристом згодом став :).

Пішли ми влітку, після закінчення сьомого класу, на риболовлю. Жив і вчився я в селищі Котельва Полтавської області. Поруч з Котельвою знаходиться Більська гора - територія старовинного міста і фортеці Гелон, якщо історію пам'ятаєте і з археологією знайомі.

Під самим Більським кряжем проходить старе русло Ворскли (нове русло ми тоді називали Рубіжнє). У ті роки стариця представляла собою суцільний ланцюжок ставків з проточною водою, багатих на рибу. Ось ми туди й зачастили зі спінінгами. Іноді - на день, а більше - з ночівлею в курені.

Того разу пішли без нічого, ночувати біля річки в планах не було. Риболовля "на спарену" (або проводка по-сучасному) - за допомогою двох спінінгів, волосіні яких з'єднані між собою, і з рибалками, розташованими на протилежних берегах водоймища - йшла ні добре, ні погано.

Головень

                                               Головень

Була здобич, але не можна сказати, що значна. Спіймали по 5-7 головнів на брата. Вже хотіли згортати снасті і йти додому, але тут налетіли хмари і сталася злива.

Тікати було нікуди - ні куреня, ні, тим більше, намета або тенту не було. Перечекали дощ під деревами, а коли виглянуло сонечко, вирішили просушитися на березі, продовживши рибалку.

Періодично йшов "сліпий" дощ, але він був теплим, і нам приносило задоволення рибалити під його монотонний шелест. Подобалося це і головням, які несамовито кинулися ловити нашу насадку - підвішених на гачки до волосіні проводки коників.

Одночасно з води до стрибаючої над дзеркалом річки приманки в повітря вискакували по 10-15 головнів! Чим не бразильський карнавал?  ;). Такої казкової картини я більше ніколи в житті не бачив. Мокрі, але щасливі, ми ледь дотягли в той день практично непідйомну здобич. Але ж і браконьєрством не займалися :)

...А на "закуску" вам сьогодні дощовий мотивчик з автором у головній ролі.

Мале зображення:

http://youtu.be/xEHBKvNtU_E

На весь екран:

http://www.youtube.com/v/xEHBKvNtU_E?version=3&hl=ru_RU

Продовження буде

Про автора
Виталий Сердюк
Пенсионер, председатель городского клуба спортивного ориентирования и туризма
Виталий Сердюк
66
Останні публікації