3.12.2011 | 13:34

Біг козирний

Захотілося мені написати про біг. Адже він - як основа в спортивному орієнтуванні, так і ефективна допомога при підготовці до складного туристського походу. А ще й для здоров’я - товариш. Але не оду похвальну, а так - замальовку, ліричну ... Від душі

Біг козирний

Публікую у своєму блозі уроки клубу ЗСЖ, пишу багато і про біг. Але зараз хочу поговорити не про техніку, тактику, особливості або різновиди бігу. Захотілося зобразити цей стародавній спосіб пересування в романтичному ракурсі.

Чому ми бігаємо? На це запитання кожен любитель бігу відповість по-різному. Хтось - просто, як учили, хтось від душі висловиться, дехто, на думку читачів, і зоригінальничає. До останніх можна, напевно, віднести і автора цієї замітки. Але, як на мене, то ніякої оригінальності в цьому немає. Просто я так біг сприймаю.

Він мені як брат рідний, як добрий приятель, і в той же час - бог і ідол в одному образі. Обожнюю цей вид пересування, тому що для мене він як повітря, як чарівний подарунок з інших світів. Не раз чув і читав у цікавих книгах, що наші предки переміщалися не пішки, а лишень за допомогою описуваного сьогодні мною способу.

В античні часи добре знали ціну цьому природному і прекрасному заняттю. На одній з величезних скель Стародавньої Еллади була висічена легендарна фраза:  

"Хочеш бути сильним - бігай, хочеш бути красивим - бігай, хочеш бути розумним - бігай!"

На батьківщині олімпійських ігор, у Древній Греції, масово застосовувалися атлетичні вправи, основу яких становив саме біг. Пізніше, на початку нашої ери один з найвидатніших представників римської поезії Квінт Горацій Флакк писав:

"Якщо не бігаєш, поки здоровий, доведеться бігати, коли захворієш".

І це дійсно так. Скільки разів виручав мене біг, буквально витягував з болотистої трясовини нездужань і хвороб!

А як легко за допомогою цих ліків підняти настрій і прогнати подалі признаки депресії! Адже ендорфіни - речовини, які виробляє організм внаслідок півгодинного і більше бігу - якраз і є тим безкоштовним і абсолютно нешкідливим засобом у боротьбі з пригнобленим настроєм. Яким же чином я долучився до цього чудодійного еліксиру? Не знаю, можливо, гени, може - поклик диких предків, але, здається мені допоміг випадок.

Коли був я зовсім маленьким, повів мене двоюрідний брат Іван у ліс за грибами. І трапилась злива. В результаті промокли ми до ниточки. До його рідної хати (я в село з батьками  в гсті приїхав) - далеченько. Що робити, адже замерзнем? Ваню осінило. Він вирішив зігріватися бігом. І не ганяв мене насильно, а влаштував гру "А ну, наздожени!". Хоча мені було тоді лише чотири роки (а Івану - 10), до цих пір пам'ятаю те блаженне відчуття розігрітого тіла. Ми під проливним дощем ніби на крилах летіли! Зупинялися, відпочивали, пустуючи, мерзнути не встигали. Тому що хотілося знову грати - тікати і наздоганяти. Ось така була в нас імітація інтервального бігового тренування :). Мені ця гра запала в душу надовго ... 

А потім зійшла веселка! І ми під її радісне сяйво поверталися в село. Переможцями. У той пам'ятний день у нас з Іваном був як би другий birthday.

Пізніше були походи в рідні ліси в більш дорослому віці. І мене (наскільки все пам'ятаю) завжди тягнуло з ходи переходити на біг. З'явилася хронічна потреба в цьому занятті.  Приміром, літніми вечорами на початку 50-х років я любив «намотувати» кола, навколо нашого будинку. У мене, 5-6-річного хлопця, за кілька кілометрів, в день вже точно виходило. Батьки, спостерігаючи за цим моїм захопленням, всерйоз тривожилися, навіть сварили. Тоді про біг підтюпцем і «біг заради життя» поняття ще не було ... Але я наполягав на своєму :)

Коли пішов до школи, відчув повну свободу, а моє захоплення перетворилося на пристрасть. І якщо потрібно було в спортивних змаганнях з легкої атлетики захищати честь класу або навіть школи, на чолі списку претендентів (скажу без зайвої скромності), звичайно ж, був і я. Уже в ті роки відчував те відчуття легкості, ейфорії, задоволення від бігу, яке знають лише досвідчені бігуни і, напевно, відчували наші предки. 

А, навчаючись в Миколаївському суднобудівному технікумі, я в повну міру відчув відповідальність за результати виступів у серйозних змаганнях. І навіть пишався цим.  Навчання в Харківському авіаційному інституті і вже більш серйозний, я б навіть сказав, професійний підхід до бігових тренувань, вивели мене на новий рівень функціональної підготовленості. На її вдосконалення іноді впливали і курйозні моменти, наприклад, пробіжки в тайзі. Про це я ще колись напишу. 

Чому ж біг для мене став козирним, що він надав в моє розпорядження в обмін на мою фанатичну любов до нього?

1. Розвинену та безвідмовну серцево-судинну систему.

2. Практично досконалу м'язову систему - щоб бігати швидко і багато, тіло повинно бути міцним і пружним, а м'язи ніг - особливо.

3. Пластику рухів. Вони в мене точні і плавні. Не даремно танці - одне з улюблених моїх захоплень.

4. Внутрішню дисципліну або самодисципліну. Часто доводиться упиратися на тренуваннях, «терпіти» на дистанції. Як у спорті, так і в житті переживати поразки (але і перемогам радіти теж).

5. Радість від руху, спілкування з природою, задоволення від можливості бігти швидко і весело.

6. Відмінну працездатність, можливість і в 64 роки брати участь як в непростих спортивних змаганнях, так і в багатоденних туристських подорожах. 

7. Високий рівень імунітету - простудні захворювання мене минають вже й не пам'ятаю скільки років. Та й картка медична є лише в ЛФД (лікарсько-фізкультурному диспансері) - допуск до змагань та походів періодично там оформляю.

8. Задоволення від пройдених захоплюючих подорожей і перемог у змаганнях.

9. Повага моїх родичів, друзів і знайомих, у тому числі й молоді. 

10. Самоповага через те, що я МОЖУ все ЦЕ! ...

Ось такий зовсім і не повний список переваг і задоволень, які я завдяки заняттям бігом отримую і відчуваю в своєму житті.

P.S. Написав про все не заради похвали, а від надлишку почуттів, якими хочу і з вами поділитися

Про автора
Виталий Сердюк
Пенсионер, председатель городского клуба спортивного ориентирования и туризма
Виталий Сердюк
66
Останні публікації