7.12.2016 | 19:52

Люди депутати

Працюючи депутатом постійно спостерігаю за колегами різних політичних сил. Намагаюся зрозуміти, чи є між ними якась суто людська відмінність.

Нехай би депутати від партії «Морква» були розумніші за партійців «Цибулі». Чи послідовники «Калини» добріші від послідовників «Верби».

В суто людському плані збери всіх депутатів в кастрюлю, перемішай їх великою ложкою, виклади рядочком в сесійному залі і не розбереш, хто з них морква, а хто цибуля.

Всі однакові!

Ми всі однакові своїми суто людськими, природніми бажаннями вивершитися, утвердитися, замазати словами набуті протягом життя неврози.

Якщо послухати, хто що розказує в сесійному залі, на засіданнях комісій, на інших публічних і інших заходах, то з певною долею вірогідності можна зразу сказати, кого як скривдили в дитинстві чи колись пізніше.

Ця кривда відбивається в кожному слові.

Кожен кричить своє, а інші як психотерапевти йому піддакують.

Кожен кричить біль свого серця, використовуючи суто партійну риторику. Але партійна риторика то вже похідна річ від внутрішньої рани. Тобто, на першому місці рана, а балаканина то просто ліки.

Побачивши таку картину, співставляю з тим, що витягують з балаканини, наприклад, люди пера.

Куди не кинь, повсюдно люди пера порпаються в партійній риториці, таврують депутатів гріхами вивершення, утвердження (кидають в очі те, що є суттю кожної людини! Та ж люди депутати їдять!!!). Займаються похідними речами і не копають до суті. Не бачать, де собака зарита.

А істина проста: політику роблять не партійні програми а задоволення чиїхось глибинних незадоволених бажань. Цікаво, чи побачить, чи спитає хто суто людські речі, без похідних приколів?

Про автора
Ірина Степаненко
Депутат Полтавської обласної ради VII скликання
Ірина Степаненко
57
Останні публікації