Процедура конкурсу – засіб, а не самоціль

Учора на пленарному засіданні десятої сесії Полтавської обласної ради сьомого скликання ми, депутати, проголосували за переукладення трудових контрактів з керівниками низки комунальних підприємств.

Щоправда, були й незгодні з таким рішенням. На їх думку, будь-якому укладенню, переукладенню трудового контракту повинна передувати процедура конкурсного відбору.

Моя позиція з цього питання така.

Процедура конкурсу по відбору кандидатур на посаду керівників підприємств – це засіб для пошуку кращого кандидата.

Повторюся – засіб, а не самоціль.

У нас маємо двісті комунальних підприємств. Контракт укладається строком від 1 до 5 років. Вже на сьогодні кілька десятків вакантних місць, де взагалі немає керівника і його потрібно відбирати на конкурсі. На кілька місць взагалі немає жодного бажаючого! На певну частину посад по одному бажаючому. А для конкурсу потрібно мінімум два. А де їх взяти?

То до цих конкурсних вакансій додати ще 16, за які ми проголосували за переукладення?

І на який термін ми розтягнемо процес призначення керівників? На рік? На два? І нехай підприємства будуть без керівника увесь цей час?

То ми турбуємося про підприємства чи про конкурс?

А кожного року до наявних вакансій додаватимуться ще, в тому числі за якими можна переукласти контракти.

Якщо ми вже раніше вибрали кандидата, уклали з ним контракт, він відпрацював і показав свою спроможність, показав своїми конкретними ділами, а не словами, які він готує для конкурсу, то проводити для нього ще один конкурс – це вже безглуздя.

У такому разі конкурс як засіб перетворюється на конкурс задля просто конкурсу, як самоціль.

Конкурс може проводитися тільки там, де я вакантні посади.

Якщо на посаді працює керівник, працює без зауважень, справляється з роботою, то з ним може бути тільки продовження контракту.

Якщо керівник не справляється, то будь-ласка на вихід і проводити конкурс.

Не потрібно процедуру конкурсу на цирк перетворювати.