Форум Європа — Україна в Жешуві. Або працюємо, або ми приречені

І хоча стан доріг частіше за все викликає цокання язиком і розтягнуте «ну такоє», я люблю подорожувати Україною на автотранспорті. Тому коли дізнався, що в Польщу наша група їде на автобусі, навіть декілька разів підстрибнув на радощах.

Щоб дістатися до Жешува з Полтави потрібно проїхати майже через всю країну. І це дуже класний момент для розуміння її багатогранності та краси. А короткі зупинки в придорожніх селах та містечках дають змогу ще й врубитись в колорит їхніх мешканців.

Жешув знаходиться на відстані плюс-мінус ста кілометрів від кордону. Перетнувши його, ми одразу прямуємо на Форум Україна-Європа, навіть не заїжджаючи в готель. Трошки покрутившись біля аеропорту, знаходимо виставковий центр, де проходить захід.

Це величезне сучасне приміщення. Навколо купа людей зі значками депутатів сейму, українські політичні селебрітіз, ну і з десяток простих медійних пролетаріїв, як ми з Романом Повзиком.  

З Романом Повзиком і в.о. керівника Укравтодору Славомиром Новаком

Продай свій регіон, або go home

Майже цілий поверх в величезному центрі займає виставка-ярмарок. Її фішка в тому, що кожен регіон (звичайно, якщо місцева влада виявить таке бажання) представляє свої особливості: продукцію, якою пишається, буклети з фото і описами пам’ятників архітектури та інших красивих штук, інформація про курорти. Ну і так далі. Все, що може привабити туристів.

Виставка-ярмарок в виставковому центрі

Окрема увага, звичайно ж, приділена Підкарпаттю. Саме тут і знаходиться Жешув. І це дуже правильно. Якщо захід вже проходить в цьому воєводстві (аналог нашої області), то промотувати його потрібно максимально. І зробити все можливе, щоб люди захотіли повернутися сюди ще раз, потім ще один, а потім ще багато-багато разів.

Профіль Підкарпаття — інновації. Всю крутість такого підходу розумієш, коли опиняєшся у віртуальній реальності, надягнувши 3D-окуляри, або оцінюєш надлегкий екологічний автомобіль.

З українських регіонів на ярмарці представлені лише Львівська область, Тернопіль та Суми. Особливо вразили останні. У цьому місті, яке приблизно однакового розміру з Полтавою, навіть є окрема агенція, орієнтована лише промоцію Сум. Давайте ще раз: окремий орган, діяльність якого направлена на збільшення туристичної привабливості місця. І це не жарт. Як бачите, результат її роботи очевидний: навіть на таких великих міжнародних заходах у міста є свій стенд.

Чому тут немає Полтави? А ви і самі знаєте. Тому обійдуся без пасажів про владу. Але подібний досвід сусідніх Сум — це прекрасний привід почати рухатись в напрямку збільшення рівня туристичної привабливості. Тим більше, своїх фішок у нас вистачає: це і багата історія, і автентична кухня, і архітектура. Промотуй на здоров’я.

Децентралізація є? А якщо знайду?  

Багато панелей на форумі присвячені децентралізації і новим можливостям для громад. Ця реформа відкриває просто безліч можливостей для регіонів. Ну, звичайно, якщо витрачати збільшений притік грошей на розвиток, а не розпихувати по кишенях. Але це вже зовсім інша історія.

Крім того, в умовах децентралізації кожен регіон має рівновеликі можливості для збільшення інвестиційної привабливості і залучення фінансових надходжень від бізнесу.

Одна з панелей, присвячених децентралізації

Картина, яку можна побачити наразі в рейтингу інвестиційної привабливості від журналу «Forbes» не зовсім райдужна для Полтавщини. Наша область не входить до десятки. Але з іншої сторони є прекрасний простір для ривка за допомогою децентралізації. Зараз перша п’ятірка виглядає так: Одеська, Львівська, Харківська, Дніпропетровська та Миколаївська області.

Успішний кейс реалізації децентралізації і розуміння всіх її плюсів на одній з панелей показав Олександр Корінний, голова Новоукраїнської міської ОТГ. Окрім залучення інвестицій і їхнього ефективного використання, він поділився декількома шикарними ідеями:

• Реалізація проекту по роз’ясненню дітям суті реформи

Одна з головних проблем впровадження децентралізації — недостатній рівень комунікації реформи зі сторони влади. Більшість українців просто не знають, що вона являє собою. І вважають черговим «розводняком». Але, насправді, це зовсім не так. І якщо почати просвітницьку діяльність ще з дітей — вони зможуть сповна скористатися всіма плюсами децентралізації в більш зрілому віці.

• Використання закинутих приміщень у якості майданчиків для розвитку бізнесу

У кожному місті є безліч будівель, які роками стоять нікому не потрібними. І цей ресурс можна і потрібно використовувати. Наприклад, в Новоукраїнці на території давно закинутого заводу наразі будують сучасну електростанцію.

• Чиновники, як і інші спеціалісти, повинні постійно навчатися

У Новоукраїнській ОТГ викладачі проводять для працівників міської ради уроки англійської два рази на тиждень. І це, взагалі, вражає. Ми звикли до чиновників, як до закостенілих людей з застарілими поглядами на життя. А, насправді, можна робити все зовсім по-іншому. І проводити не лише формальні тренінги для галочки. А й дійсно покращувати професійний рівень.

• Окрім стратегічного планування потрібен ще й стратегічний менеджмент

Наразі потрібно не лише мати візію майбутнього і чіткий план досягнення цілей громади, але й менеджерувати цей процес на кожному етапі. І це теж дуже важливо, тому що візія-візією, а світ розвивається так швидко, що без постійного втручання та коректування нікуди.

Що про Україну думають європейці?

Звичайно, значна частина панелей була також присвячена відносинам між нашою країною та ЄС. І річ, яка насторожує найбільше. Якщо раніше з боку іншої сторони звучали більш-менш конкретні обіцянки, то зараз це скоріше: «Чуваки, ми обов’язково візьмемо вас в нашу тусовку. Але коли — Бог його знає». І це гарний привід подумати. Тому що вікно можливостей може і закритися.

Одна з панелей, присвячених відносинам України з Європою

Звичайно, були приклади ненайконструктивнішої позиції зі сторони України. Наприклад на одній з панелей експерт з децентралізації Юрій Ганущак почав кричати: «Окей, чуваки, нам не потрібні ваші тренери і консультанції, просто заливайте нам гроші. А якщо ні — ми і без вас впораємося». Якась дивна позиція. Особливо, після того, скільки вже отримала Україна і який час ми витратили на налагодження співпраці.

Особисто мені до вподоби жорстка, але більш конструктивна позиція екс-міністра МЗС Бориса Тарасюка на одній з панелей. Я наведу декілька тез з його виступу:

• У порівнянні з іншими пострадянськими країнами, які вже вступили в Європейський Союз, Україні завжди бракувало однієї деталі. Ніхто не виявляв чіткої позиції: «Ми хочемо бачити вас з нами»;

• ЄС в боргу перед Україною. І для набуття чинності Угоди про асоціацію, і для отримання безвізового режиму виконані всі прописані умови. Натомість досягнення першої мети затримує позиція однієї, при тому не найбільшої країни ЄС. А другий процес затягується вже на рівні самого Союзу;

• ЄС не виявляє політичної волі для виконання зобов’язань перед Україною.

Тобто є дві глобальні проблеми: по-перше, потрібна більша активність з нашої сторони. Якщо гора не йде до Магомета, потрібно докладати всіх зусиль і йти до неї. По-друге, пасивність самого ЄС. Але вирішення цієї проблеми витікає з розв’язання першої.

WTF форуму — Анатолій Кінах

Річ, яка залишила найбільший негативний осад — Україну на останній, найважливішій панелі представляв… Анатолій Кінах. Людина, яка була інтегрована в процеси «папєрєдніков» зараз сидить і з розумним обличчям розповідає щось європейцям. А ще при цьому його представляють, як Прем’єр-міністра.

Особливо смішно було спостерігати, як Кінах розповідав щось про євроінтеграцію. Це при тому, що всі ми прекрасно пам’ятаємо з чого почався Євромайдан. Хотілося б, щоб в майбутньому організатори таких заходів намагалися б хоча б трохи краще розібратися у внутрішньо українських процесах. Екс-регіонал, який презентує нашу країну перед європейською спільнотою — це повний фейл.

Працюємо далі

Загальний висновок простий: не зупинятися і витрачати всі зусилля на конструктив. Потрібно доводити, що ми заслуговуємо на майбутнє і вся допомога, яка вже була надана Україні, була не даремною. Працювати, працювати, і ще раз працювати. А інакше… А про інакше і думати не хочеться.