Рай для журналістів, або як в Києві фінальна зустріч програми міжредакційних обмінів проходила

Полтавська діаспора

Січень 2016 року я провів у Львові. Окрім боротьби з холодами та поганою каналізацією, плювання від величезної кількості туристів (теж мені місцевий знайшовся), я ще й працював у «Львівській газеті».

За цей час встиг побувати в реставраційних майстернях Львівського Національного музею, попатрулювати місто з новою поліцією і поспілкуватися з величезною кількістю цікавих львів’ян. І якби не програма міжредакційних обмінів, навряд чи мені б ще випала така можливість.

Сьогодні організатори проводили останню зустріч всіх цьогорічних учасників. Таке собі свято зі сльозами на очах, тому що, скоріш за все, програма припинить роботу. За 2,5 років роботи ініціативи заявки на участь подали 2460 молодих журналістів з різних куточків України й інших країн. 225 з них отримали стипендії і пройшли стажування в інших редакціях. 39 представників Полтавщини подавали свої заявки.

Журналістка «Kyiv Post» Дарина Шевченко, яка є одним з організаторів проекту, навіть жартує, що на програму подалися, якщо не всі, то більшість молодих українських журналістів.

Дарина Шевченко

З іншими представниками Полтави — Романом Повзиком, Ігорем Ізотовим і Юлією Логвиненко — ми приходимо на зустріч за півгодини. Взагалі, зайва пунктуальність в мороз — таке собі задоволення. Але чекати когось біля локації не доводиться і ми одразу потрапляємо у вирій питань: «Як ти?», «Що там нового в Полтаві?», «Над чим зараз працюєш?».

«Синдром старого друга» — одна з особливостей таких масштабних програм. Ви з іншими учасниками можете не бачитись місяцями і навіть роками, але при зустрічі завжди починаєте спілкуватися, наче розлуки і не було.

На початку заходу Дарина розповідає про програму. Потім проходить нагородження сертифікатами останніх аплікантів програми, які тільки-тільки закінчили стажування. З полтавських медіа особливо активно приймало стажерів «Громадське». В редакції цього медіа встигли попрацювати троє гостей з інших областей. Також одного стажера приймала «Трибуна». А журналіст «Лтави» Ігор Ізотов декілька місяців тому працював у чернівецькому медіа «InfoKey».

Ігор Ізотов

Слухаючі розповіді деяких аплікантів про стажування, я подумки радів, що не потрапив в ті самі медіа, що і вони. Наприклад, редактор одного з одеських ЗМІ більше двох тижнів ігнорував стажерку. А коли все ж таки дав їй завдання і вона його виконала, сказав щось типу: «Ну, молодець, можеш тепер залити ці відоси на свій канал в YouTube». Але були і редакції з дуже правильною політикою. Наприклад, головний принцип роботи в «Delo.ua»: «Наш читач не бидло».

Далі основами роботи своїх редакцій ділилися працівники деяких українських медіа, які активно приймали стажерів. Марія Фронощук з «Platfor.ma» займається маркетинговою політикою цього видання. 

Марія Фронощук

Свій спіч вона почала з невеликого представлення: «Дуже часто стажери одразу думають, що я зла. Я не така, просто інколи треба робити так, щоб все працювало і все їхало». Марія дала декілька порад для журналістів, які хочуть створити власне медіа:

•  Не потрібно створювати медіа заради медіа. Воно має задовольняти якусь конкретну потребу аудиторії;

• Шматок контенту, не важливо, це текст чи графіка або відео, сам по собі нічого не вартий. Важлива цінність, яку він несе;

• Потрібно постійно вивчати свою аудиторію і не писати те, що їй не цікаво;

• Потрібно постійно експериментувати.

Далі слово взяла представниця харківського видання «Накипело» Наталя Кордюкова. Це медіа — один з найактивніших партнерів програми міжредакційних обмінів. Більшість аплікантів, які сьогодні отримували сертифікати, проходили стажування саме тут. ЗМІ, що почало своє існування в березні 2014 років і складалося тоді з двох працівників, які знімали все, що відбувалося на харківському Майдані і Антимайдані, зараз є дуже потужними гравцем серед місцевого медіапростору.

За словами Наталі, основними особливостями їх роботи є мультимедійність (поєднання відеосюжетів з текстовим контентом), створення і активне використання прес-центру як майданчику для спілкування харків’ян і систематичне використання трендів і нових форматів.

Завершувала цей блок редактор видання «KyivPost» Ольга Руденко. Її виступ нагадував журналістський стенд-ап і якби в залі був присутній який-небудь Ділан Моран, він би точно зацінив те, що там відбувалося. Та і взагалі, хто з нас не любить слухати дотепних жінок?

Ольга Руденко

Ольга — одна з людей, які займаються відбором анкет на програму. Вона детально розказала про цей процес і дала поради, що варто і що не варто писати в аплікаційних формах на подібні програми. Нижче я просто продублюю їх, тому що розумніше за Ольгу все одно не скажу.

Що не потрібно писати у заявці, щоб вас взяли на програму обміну (і взагалі на цікаві програми):

1. Погано висловлюватися про редакцію, де ви працюєте чи університет, в якому навчаєтеся;

2. Не жалійтеся, що вас не цінують;

3. Не ставте нереалістичні пафосні цілі (наврядчи вам вдасться за 5 років створити величезний медіахолдинг, як це хотів один з аплікантів);

4. Перечитуйте власну анкету після заповнення;

5. Не займайтеся самобичуванням;

6. Не треба говорити, що хочете переїхати у Київ (навіть якщо це так, то не варто про це заявляти у анкеті);

7. Якщо ви з великого міста, де є багато ЗМІ, вам уже 22 роки, але немає досвіду, то вам відмовлять, бо ви ще не використали наявних можливостей.

Що варто писати у заявці:

1. Дуже круто, коли згадуєте конкретних журналістів чи видання, у яких би хотіли попрацювати;

2. Покажіть, що вже зробили в цьому напрямі;

3. Варто бути в міру скромним;

4. Уважно декларуйте цілі (і слідкуйте, щоб вони відповідали програмі, на яку подаєтеся);

5. Добре, коли ви показуєте, чим готові пожертвувати заради участі у програмі (наприклад, взяти відпустку за свій рахунок);

6. Чітко говоріть як саме використаєте отриманий досвід та знання;

7. Не використовуйте загальних слів.

Далі у всіх нормальних людей мав би бути фуршет, але ми з Романом стрімголов біжимо на вокзал. Тому що зустрічі-зустрічами, а потяг нас не чекатиме. Дописую цей текст в потязі з мрією про смачний хот-дог, який я зараз куплю в вагоні-буфеті. Сподіваюся, ваша субота була не менш цікавою.