Ночь перед Рождеством iз самим Гоголем або як комунізм руйнував таланти
Прочитавши 1 квітня у день народження великого класика декілька постів на Полтавщинi про Гоголя, пригадав як 6 січня цього року майже вночі перед Різдвом мав можливість спілкуватися з унікальною людиною - Миколою Васильовичем...
Мій друг Андрій покликав разом привітати свого сусіда зі Святим Вечором, каже: "Сьогодні ночь перед Рождєством, підем до Гоголя". Я відразу не надав уваги словам Андрія, лише трішки посміхнувся.
Але ось, заходимо до двору, зустрічає літній чоловік у кожусі, валянках та шапці, волосся довге і великий ніс... У мене аж мурашки по спині - вилитий Гоголь, як на картинах! "Проходітє, хлопці, не стєсняйтесь", - вітається Микола Васильович. У хаті піч, старинні меблі та образи. Поговоривши про те, про се, я не упустив можливості розпитати про його життя.
Микола Васильович, як сам стверджує, народився на території нинішнього Шишацького району поблизу того самого хутору Яновщина, рідного для Миколи Гоголя, яке сьогодні іменуєтсья Гоголевим. Складне життя заставило працювати змалечку. Віслуживши в армії, Микола Васильович знову пішов працювати тяжкою фізичною. Більшість років він працював на асфальтоукладанні, бо потрібно було годувати сім`ю. Зараз Микола Васильович на заслуженому відпочинку.
На столі лежать книжки, журнали - Микола Васильович любить читати. Я не стримуюсь і запитую: "А Гоголя любите?", він з усмішкою на обличчі, потираючи вуса, відповідає: "Та то ж родич!".
Хтозна як склалося б життя цього чоловіка, коли б не такі життєві обставини...
