Незалежна журналістика чи майстерність маніпуляції?

Чергова публікація Людмили Кучеренко від 11 грудня 2012 року «Кого район призначить? Чи кого громада на цій посаді бачить?» є підтвердженням того, що не можна називати себе незалежним журналістом і одночасно обслуговувати політичну силу. Адже з’являється маніпуляція фактами на користь конкретної зацікавленої сторони. Що ж маємо?

Людмила Кучеренко: «За результатами таємного голосування 106 голосів набрала кандидатура Ірини Ревенко».

Почнемо з того, що населення с. Ковалівка складає 2133 особи, а 11 сіл Ковалівської сільради взагалі нараховують 5114 осіб. Тобто загальними зборами Ковалівської громади називають зібрання 5% мешканців села.

Для того, щоб назвати учасників зібрання представниками громади, треба було дотриматися хоч якоїсь процедури. Наприклад, провести вуличні збори, обрати делегатів на збори села.

Той факт, що на заклик сільського голови на загальні збори з’явилось 5% мешканців, говорить про те, що дане питання не є проблемним для сільської громади.

Людмила Кучеренко: «райдержадміністрація через районну комунальну газету «Вісті» розгорнула кампанію дискредитації Юрія Бублика».

Для початку, дискредитація — це умисні дії, спрямовані на підрив авторитету, іміджу та довіри. Наведіть хоча б кілька прикладів з тієї «кампанії дискредитації», про яку говорите. Якщо інформація у «Вістях» відповідає дійсності, то це оприлюднення фактів, якщо ж ні — то наклеп.

Районна комунальна газета «Вісті» діє згідно Законів України «Про засоби масової інформації», «Про інформацію», «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації». Тому, якщо читач вбачає у матеріалах видання факти які не відповідають дійсності, він може звернутися до суду із вимогою спростування неправдивої інформації та відшкодування завданих збитків.

За інформацією газети «Вісті» судових позовів щодо спростування матеріалів до редакції не надходило.

Людмила Кучеренко: «Районка опублікувала «колективне звернення» працівників ДНЗ «Зіронька», складене особисто В.Зінченко та за її примусом і погрозами звільнення ними підписане».

Факти?! Пані Людмило, де факти, на які Ви спираєтесь, коли стверджуєте це? Інакше в даному випадку саме ці ваші дії і підпадають під визначення «дискредитація», «неперевірена інформація», «наклеп» і таке інше.

Цікаво, чим керувалася «незалежний журналіст», дозволяючи собі такі вислови?

Людмила Кучеренко: «районна влада начхає на думку громади. Втім, у офіційній відповіді Ю.В.Бублику В.І.Павленко вказує, що перевірка КРУ у серпні ц.р. не виявила фінансових порушень в роботі завідуючої».

Нагадаю, що ми з вами живемо у правовій державі, в якій передбачені і діють певні закони, правила і механізми.

В нашій державі існує структура, яка уповноважена здійснювати перевірку на предмет фінансових порушень в бюджетній сфері — це Державна фінансова інспекція України. Її висновок — це офіційний документ. Подобається комусь це чи ні, але якщо у висновку зазначено, що порушень немає, то значить їх немає. Якщо хтось зовсім вже не згоден з цим — є механізм встановлення своєї правоти. В Україні, як і в більшості країн світу він єдиний — суд.

Людмила Кучеренко: «Кілька десятків людей прийшли під стіни РДА, щоб розтлумачити Володимиру Павленку … як завідуюча «тирила» у дітей делікатеси, забираючи дорогі сардельки й підсовуючи кінську ковбасу».

Дивний стиль в сучасній «вільній журналістиці». Спочатку починаємо говорити за права людини, законність, верховенство права, а закінчуємо ковбасою і сардельками… Чесно кажучи, я навіть не знаходжу, що на це і відповісти. Дивно чути від визнаної журналістки, президента Полтавського медіа клубу, поєднання цих двох тем в межах однієї статті.

Людмила Кучеренко: «якби голова РДА та керівник райвідділу освіти були б на зборах громади 1 вересня й самі послухали претензії батьків».

Уявіть хоч на хвилину графіки роботи голови РДА та начальника відділу освіти 1-го вересня. В районі 35 шкіл, в кожній з них починається навчання. Не кажучи вже про представницькі функції названих керівників.

Якщо громада і організатори слухань дійсно бажали бачити на зборах голову РДА та начальника відділу освіти, то, можливо, було б не зайвим узгодити дати? А не робити це у День знань. 

Таким чином, черговий раз переконуюсь, що на мітингах і майданах не може бути досягнуто згоди. Адже люди не налаштовані на конструктивний діалог.

Цитуючи Юрія Васильовича Бублика: «Підведемо риску — між владою та громадою глуха стіна».

Шановний новобраний народний депутате, стіни самі по собі не виникають. І для їх руйнування потрібна воля обох сторін. Крок з боку РДА зроблено — було прийнято рішення про проведення відкритого конкурсу на заміщення посади завідуючої дитсадком. У відповідь — мітинг під стінами.

То ж кому ця стіна потрібна?