8.03.2014 | 17:30

Мій Шевченко

Цього тижня на адресу генія української літератури було сказано дуже багато слів. І це добре. Бо нація повинна вклонятися своїм героям. Але я не хочу говорити якісь банальні загальні фрази про Тараса Григоровича. Я хочу розказати про свого Шевченка.

Мій Шевченко почався у ще в ранньому дитинстві, коли в три роки разом із мамою вивчив напам’ять «І золотої, й дорогої…». Діти часто вчать щось із поезії, так розвивається пам’ять. Я ж найбільше хотів вчити Шевченка. Він видавався для мене найщирішим.

Мій Шевченко був зі мною і в школі. Тоді часто перечитував щось героїчне. І досі пам’ятаю: «Сини мої, гайдамаки! Світ широкий, воля – Ідіть, сини, погуляйте, Пошукайте долі».

Коли навчався в університеті, Шевченко відкрився для мене з нового боку. Я зрозумів його філософію. Шевченко навчив мене бачити в простих, не перший погляд, діях та словах суть.

Потім мій Шевченко став Шевченком моїх дітей. І вони так само із задоволенням вчать його напам’ять, переживають разом із маленькими героями долю України та її людей.

Шевченко і зараз в моєму житті. От тільки сьогодні хочеться процитувати рядки із «Чи ми ще зійдемося знову?»:

Свою Україну любіть. Любіть її… Во время люте. В останню, тяжкую минуту за неї Господа моліть.

Він вірив в нашу державу, він вірив в український народ. Не кожній нації пощастило мати провідника. А ми маємо справжнього пророка.

Я хочу, щоб у кожного українця був свій Шевченко. Щоб він допомагав йому долати труднощі, знати історію та розуміти душу свого народу.

Борітеся – поборете,

Вам Бог помагає!

За вас правда, за вас слава

І воля святая!

Про автора
Володимир Пилипенко
Народний депутат України
Володимир Пилипенко
28
Останні публікації