17.02.2014 | 17:46

Соціальні зобов’язання сільгоспвиробників перед селом Необхідно закріпити на законодавчому рівні

Сьогодні був зареєстрований мій законопроект № 4151 «Про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо сприяння соціально-економічному розвитку регіонів)». Простіше, я називаю його законопроектом про «соціальне партнерство» на селі. Суть його в тому, щоб держава та сільгоспвиробники взяли на себе певні зобов’язання задля розвитку села.

Ще під час виборів до Верховної Ради це питання досить гостро стояло на порядку денному моїх зустрічей. Тож ідея цього закону не нова, вона «виплекана» самим селом.

Не можна сказати, що сільгоспвиробники, орендатори зовсім не турбуються про місцеву інфраструктуру. На селі працюють так звані «соціальні угоди».

Хтось поладнав церкву, інший спонсорує місцеву футбольну команду. Деякі сільгосппідприємства, приміром, виплачують премію пайщикові при народженні дитини. Багато орендарів віддають щороку до сільської ради певну суму з кожного гектара орендованої землі. Тобто на сьогодні вже існує якесь соціальне навантаження на сільгоспвиробників, і я вважаю, що це правильно. Проте ця діяльність ведеться на добровільних умовах, не підкріплена законодавчо. Нині самі орендарі визначають у якому розмірі та в якій формі допомагати. Відповідно, сільська рада не знає на що розраховувати. Мій законопроект дозволить місцевим органам влади точно знати про суму допомоги від сільськогосподарського підприємства-орендаря, а отже запланувати певні роботи.

З іншого боку, всі розуміють, що не можна просто так взяти та ввести новий збір чи податок на сільгоспвиробників. Хоча вони й працюють на певних пільгових умовах, але дають роботу мільйонам людей. До того ж сільгоспиробники вже платять чималі податки, забезпечують країну величезними обсягами валюти при експорті.

Законопроект, який я пропоную на розгляд Верховної Ради, цю проблему вирішує та впорядковує систему «соціальних угод», яка склалася зараз на селі. Але, для початку, визначимо відповідальність сторін.

Обов’язки сільгоспвиробника

Згідно із законопроектом, сільгоспвиробники, які орендують землю для товарного сільгоспвиробництва, беруть на себе зобов’язання сплачувати в місцеві бюджети (сільські, селищні, міські) щорічний збір у розмірі 100 грн з кожного гектара орендованої землі.

Обов’язки держави

Держава, в свою чергу, бере на себе зобов’язання не вносити до Податкового Кодексу будь-які зміни, що обмежують права або зменшують податкові пільги сільськогосподарських товаровиробників.

Вигоди

Вигода для села очевидна – щороку близько 2,3 млрд гривень прийдуть в місцеві бюджети. На ці кошти можна зробити чимало корисних справ: полагодити дах в школі, забезпечити лікарню медикаментами чи надати адресну допомогу ветеранам. І, головне, ці надходження будуть прогнозовані, тобто можна точно планувати якісь роботи, обирати, з чого почати, а що може трохи почекати.

Вигоди для держави та сільгоспвиробників теж зрозумілі: перша отримує можливість зробити життя громадян кращим саме на місцевому рівні, а другі зможуть нормально планувати свої доходи та видатки, не очікуючи на нові збори та податки, що можуть поставити хрест на будь-якому бізнесі.

Впевнений, що багато проблем, які є в нашому суспільстві, можна вирішити саме в такий, компромісний спосіб, коли всі сторони мають вигоду від прийнятого рішення.

Про автора
Володимир Пилипенко
Народний депутат України
Володимир Пилипенко
28
Останні публікації