19 грудня розпочне роботу новий парламент України. Позаду виснажлива виборча кампанія. Нині у політологічно-експертному середовищі активно обговорюються результати виборів. Звучать різні оцінки. А серед багатьох (не всіх, звісно) пересічних виборців знову запанував песимізм. «Голосували за опозицію, так шо з того - все одно та банда і далі заправлятиме, більшість у них», - іноді приблизно такі фрази можна почути у транспорті чи деінде. Цей допис у моєму блозі - спроба додати оптимістичних кольорів до похмуро-осінньої політичної барви, адже парламентські вибори вияскравили й цілу низку оптимістичних тенденцій.

За останні два з половиною роки чинна влада зробила ччимало, щоб знищити національну ідентичність й перетворити Україну на корупційно-мафіозний відстійник. Проте очевидним є ще один пріоритет діяльності ПР. Влада заповзялася за будь-яку ціну викорчувати всі ті паростки демократії, що потроху пробивалися на світ Божий протягом років новітньої незалежності. При всьому критичному ставленні до Кравчука і Кучми все таки варто відзначити, що при них не було такого безпрецедентного тиску на свободу людини, вільне слово, суди. Цей блог - винятково фактаж, думаю, більш ніж переконливий.

6 вересня Україною прокотилася хвиля громадських акцій за свободу слова, проти цензури у ЗМІ, на захист незалежного телеканалу ТВі. На мирний протест у столиці на Михайлівській площі вийшли понад десять тисяч киян, серед них відомі інтелектуали, моральні авторитети з ініціативи «1 грудня» - політв’язень, дисидент і філософ Євген Сверстюк, відроджувач Києво-Могилянської Академії В’ячеслав Брюховецький, мистецтвознавець Вадим Скуратівський, кобзар Тарас Компаніченко та інші відомі науковці, митці, журналісти.

Режим Януковича здійснює послідовний і системний наступ на українську національну ідентичність, вперто і нахабно нищить українську мову, церкву, культуру, національну пам’ять. Це аксіома, яка відома кожному мислячому і патріотичному громадянину України. Але водночас боротьба малоросійського олігархату з українством породжує системний опір, причому він має не партійне, а громадсько-культурницьке і соціально-економічне забарвлення.

Всю Україну відома політична сила обтикала дорогущими біл-бордами за мільйони доларів. «Чемпіонати минають - досягнення залишаються», - проголошують біло-блакитні піарники. З телеекранів і радіодинаміків набридливо лунало таке ж гасло. У проплачених репортажах збіднілому народу втовкмачують в голови «досягнення», показуючи аеропорти, транспортні розв’язки, нові потяги. Однак, глибший погляд на неспортивні підсумки Євро дає не таку вже й оптимістичну картину. Готуючи матеріал, використовував відкриті офіційні джерела, відтак сумніватися у правдивості наведеного нижче фактажу немає підстав.

У 90-х в області заслуженою популярністю користувалася газета «Молода громада», яка у 2000-х, на жаль, не витримала конкуренції з більш сильними друкованими ЗМІ.

«Хліба і видовищ» — ця давня сентенція, сформульована ще в часи Римської імперії, актуальна дотепер.

Минув рік масового розчарування у владі «проФФесіоналів»… рік безкінечних балачок про реформи та їх імітації, рік масових протестів чесних громадян, рік громадського опору і численних політичних репресій, рік зміцнення громадянського суспільства і намагань (іноді небезуспішних) встановити цензуру у ЗМІ, рік масового росту популярності альтернативних інтернет-медіа і соціальних мереж, рік повального зубожіння і провалу євроінтеграції, рік єднання опозиції і, що найважливіше — рік прозріння.

Провідні ЗМІ Полтавщини обійшли увагою небуденну подію в історико-культурному житті Полтавщини. Мова йде про підсумки праці археологічної експедиції в селі Лютенька Гадяцького району.