Сьогодні Роману Шухевичу виповнюється 110 років

Дякувати Богу,цю видатну історичну постать пошановано й на Полтавщині. До речі, цьому маємо завдячувати Volodymyr Viatrovych . Справа у тому, що саме Український інститут національної пам'яті надав таку рекомендацію голові ОДА. 

  Одна із центральних вуличних артерій Полтави, яка з’єднує кінотеатр імені Котляревського і обласний музично-драматичний театр Гоголя носила назву провулок Піонерський. Однак декомунізація назавжди викреслила піонерів з топонімічної карти міста. "зрадофіли" відразу після перейменування кричали , що провулок надто маленький для такої масштабної постаті.Вважаю таке твердження дискусійним. По-перше-це самісінький центр міста. По-друге, саме тут розташовано цілу низку підприємств й організацій - Інвентарбюро, Товариство "Просвіта", ветерани, організація інвалідів, медичний приватний центр та ін.

  Вірю, що прийде час і для встановлення на одному із будинків цього провулку інформаційної меморіальної дошки.Таке вже практикується у Полтаві: наприклад, встановлено таку дошку на вулиці,яка названа на честь видатного діяча української культури та УНР Василя Кричевського.

Тут моя відеорозповідь про маловідомі сторінки з життя Шухевича. 

  Запрошую ознайомитися із просвітницьким матеріалом про видатного Українця. Грунтовна стаття+ інфографіка з циклу "Хто ці люди" тут.

Довідково. Роман Шухевич народився на Львівщині у відомій галицькій родині. Його дід, Володимир Шухевич – відомий педагог і етнограф, автор п’ятитомного дослідження «Гуцульщина». Дядько Степан Шухевич - адвокат, а під час української революції 1917-1921 рр. воював проти поляків і більшовиків командував бригадою в складі Української Галицької армії. Батько в чині поручика також брав участь в цій війні. Саме тому дуже рано Роман приєднався до Української військової організації, а потім - Організації Українських Націоналістів (ОУН). В 30-х роках Шухевич брав участь у низці антипольських та антирадянських актах. Перебував під судом, а після - в концтаборі Береза ​​Картузька. Коли у 1938-1939 роках у Закарпатті виникли умови відродження Української Держави, Роман Шухевич під псевдонімом Майор Щука разом з побратимами Михайлом Колодзінським і Зеноном Коссаком увійшов до Головного Штабу «Карпатської Січі» та допомагав захищати рідну землю. З початком Другої світової війни Шухевич стає Крайовим Провідником Західних Окраїн Українських Земель. 30 червня 1941 року, сотник Роман Шухевич разом із Степаном Бандерою і Ярославом Стецьком бере участь у проголошенні відновлення Української Державності і стає заступником міністра з військових справ. На початку 1943 року вступає в українське націоналістичне підпілля. Відтоді разом із Олексою Гасином, Дмитром Клячківським, Василем Івахівим, Василем Сидором, Олександром Луцьким та Дмитром Грицаєм творить підпільну Українську Повстанську Армію (УПА). Сім років Шухевич очолював антикомуністичний рух на західноукраїнських землях, який успішно протистояв міці радянських спецслужб.  Роман Шухевич загинув у с. Білогорща Львівської області у бою з підрозділами Внутрішніх військ та УМДБ. На нього полювали близько тисячі солдатів МДБ.  Шухевича хотіли взяти живим, щоб потім публічно судити і привселюдно стратити. Утім, 43-річний генерал-хорунжий не збирався здаватися. У перестрілці він застрелив майора МДБ. Важко поранений автоматною чергою, Роман Шухевич вистрелив собі у скроню. За провал операції з захоплення Шухевича чимало офіцерів і вищих чинів МДБ отримали стягнення і навіть позбулися посад. Нагороду отримав лише автоматник, якому приписали смерть командувача УПА. Існувала легенда, що тіло Шухевича забальзамували й відправили в Москву. Таким його показали Сталіну. Той наказав тіло спалити, а попіл розсіяти над Збручем. Навіть мертвий Шухевич був страшний для совєтської імперії, а тому не мав права на поховання. Уся родина Романа Шухевича була репресована. У 1945 році НКВС заарештував дружину, матір, батька, сестру, сина Юрка і доньку Марію. Всіх згодом заслали за Урал, а сина і доньку передали до спеціального будинку на Донбасі «на перековку». Юрій Шухевич просидів у радянських таборах 41 рік і вийшов на волю лише у 1989 році.  Суперечки довкола постаті Романа Шухевича тривають дотепер. Навіть через багато років після своєї смерті, разом з іншими борцями за свободу і незалежність України, Шухевич залишається чималим подразником для нащадків сталінських пропагандистів, які час від часу фабрикують все нові й нові псевдосенсаційні справи про «звєрства бандеровцев», намагаючись хоч якось очорнити образ Героя України.