На вшануванні Тараса Шевченка Мамай висловився проти увічнення… шевченкознавця

Спершу проголосити нехай і казенні, але правильні слова про Тараса Шевченка. А потім…жорстко, у притаманному  Мамаю хамському стилі заперечити потребу вшанування одного із найвидатніших діячів української культури, який присвятив усе своє мистецьке життя якраз справі  пошанування Тараса Шевченка. Що це? Лицемірство? Брак інформації? Проблеми із інтелектом? А можливо оточення «прокололося»?

   Справді,час  для ось цієї заяви обрано вкрай невдало… Міський голова Полтави ПУБЛІЧНО заперечив потребу встановлення пам"ятника Михайлу Гаврилку якраз ... під час вшанування пам"яті Тараса Шевченка, біля  пам"ятника Пророку української Нації! Абсурд!!! І це про Михайла Гаврилка, котрий усе свідоме мистецьке життя якраз і присвятив справі увічнення Тараса Шевченка!

   Невже  тяжко було б хоча б спробувати поцікавитися про цю особистість? Так, очевидно, мера-екс-регіонала не влаштовує те, що у історію Михайло Гаврилко увійшов не тільки як митець, а і як організатор війська – Українських січових стрільців і Сірої дивізії Армії УНР. Мамая  ж інакшому у школі вчили, як він сам полюбляє розповісти...Але! Творче життя Гаврилка НЕРОЗРИВНО пов"язане якраз із творчістю Тараса Шевченка. Тому робити отаку заяву саме 9 березня, у день народження Тараса Шевченка-це звичайнісінький плювок у душу мислячих і патріотичних полтавців.   Далі цитата з дослідження очільника історичного клубу "Холодний яр" Романа Коваля. Не знаю, чи меру дадуть це почитати...Якщо прочитає оточення, то може, збагнуть ,наскільки НЕВДАЛО обрали Мамаю час і місце для проголошення заяви проти спорудження пам"ятника.

"Михайло Гаврилко – творець бурхливої шевченкіани. Тараса Шевченка він увічнив у погруддях, пам’ятниках, барельєфах, горельєфах, портретах, плакетках, медальйонах та у слові. “Се наче квінтесенція Шевченкової поезії, ще закоханої у минувшинї і не зневіреної у її велич”, – так оцінив мистецтвознавець Микола Голубець проект пам’ятника Тарасові Шевченку роботи Михайла Гаврилка. Тарас Шевченко був для Гаврилка головною фігурою української історії та української духовності. Гаврилко вважав, що “кожне слово Шевченка-пророка паде, як стріла божого грому, ведучи в шалений бій найпалкіші серця найкращих синів України за неї”. З вогненним словом Шевченка полтавський козак пішов у бій проти Російської імперії, громадянином якої був, пішов, бо вона поневолила його Батьківщину. Він, уродженець Полтавщини ставив пам’ятники Тарасові Шевченку в Прикарпатті, на Буковині та рідній Полтавщині, воював за Україну як січовий стрілець, сірожупанник, повстанський отаман. Життя його завершилось трагічно – восени 1920 року на станції Полтава більшовики спалили його в топці локомотива"

   Насамкінець запрошую усіх, кого цікавить постать нашого земляка Михайла Гаврилка, якому буде встановлено пам"ятник переглянути докфільм Романа Коваля "І стеком, і шаблею", а також короткий документальний фільм про хорунжого армії УНР. Нагадаю,що багатосерійний документальний  проект "Поборники незалежності.Полтавщина" на телеканалі "Лтава" створено у 2014 р. з ініціативи ОДА й діячів Полтавської "Просвіти".