21 січня, 2:26

Вулиця Соборності

«Просвіта»  продовжує публікувати матеріали про нові  топоніми облцентру. Минулорічні матеріали  з цієї теми, які б присвячувалися 25 річниці Незалежності  можна прочитати  тут ,  тут ,  тут і  тут  Але розповіді про борців за незалежність, які увічнені у назвах вулиць Полтави не припиняємо. Цьогоріч відзначається 100- річчя Української революції. Тож  розпочинаємо серію блогів до цієї дати-про полтавські топоніми на честь подій та особистостей, які виборювали незалежність України сто років тому. 

Кривава  назва пішла у небуття

Декомунізація стерла з мапи Полтави вулицю Жовтневу. І це й не дивно, оскільки колишня назва символізувала смерть мільйонів жертв червоного терору  і присвячувалася  трагічній даті -  більшовицькому перевороту у Петербурзі. Наслідки  Жовтневого лєнінського перевороту для України є жахливими. Втрата державності через окупацію УНР більшовицькою Росією й придушення незалежницького повстанського руху. Ростріли інтелегінції , нищення духовності - храмів, заборона УАПЦ,  розстріли і катування священиків. Голодомор-геноцид 1932-33рр., масові репресії 1937р., комуністичні сибірські концентраційні табори для українських дисидентів… Злочинів комуністів не злічити. «Просвіта» протягом останніх 20 років ініціювала перейменування кривавої, смертельної назви. В ході дискусій на засіданні топонімічної групи обговорювалися різні ідеї, зокрема й  повернення історичної назви –Успенська. Зрештою голова ОДА за ініціативи голови осередку ГО «Жіноча громада» Валентини Шемчук підтримав об’єднавчий варіант. Тож у день Соборності поговоримо   про суть назви   центральної   вулиці Полтави,  яка  відтепер має назву  Соборності.

Соборність – віковічна мрія українців

   Соборність  означає   єдність  українських земель і української нації. Ця ідея  генетично закладена в українцях з давніх-давен. Від часів  дроблення давньоукраїнської держави Київська Русь ідея соборності  стала  одним із символів незнищенності  нації та національного самоусвідомлення і відродження.  У найважчі  часи національної   історії  кращі сини України-Русі озброювалися нею для боротьби з ворогами. Після поразок визвольних змагань серед українського народу  ніколи не затухав вогник надії на відновлення  державності. Ідея соборності немислима без ідеї державності, без національного поступу. У різні часи й за різних історичних обставин намагались зробити соборність реальністю Володимир Великий і Ярослав Мудрий, Володимир Мономах і Ярослав Осмомисл, Роман Мстиславич і Данило Галицький, Богдан Хмельницький  і Іван Виговський, Петро Дорошенко і  Іван Мазепа, творці і очільники УНР,  Степан  Бандера і В’ячеслав Чорновіл і, звісно,  воїни російсько-української війни (АТО), які виборюють Соборність на Донбасі. А ще активісти Революції Гідності, зокрема й ті, які були вбиті прокремлівським режимом Януковича 4 роки тому, якраз у день Соборності, 22 січня: Сергій Нігоян й  Юрій Вербицький. Як слушно зауважив на цьогорічних урочистостях член Правління обласного товариства "Просвіта",професор, ректор Полтавського національного педагогічного університету Микола Степаненко "Боротьба за Соборність триває бо анексований Крим, Московсько-Українська війна на Донбасі, нам Соборність ще треба і треба виборювати." . Отож,назва цієї вулиці є ще даниною пам’яті переліченим провідникам України та полеглим майданівцям й воїнам АТО.

Акт Злуки  між УНР та ЗУНР

    Вулиця Соборності у центрі Полтави з’явилася на честь саме цієї знакової історичної події. У сучасному українському  національному  календарі    дата 22 січня посідає одне з провідних місць і має глибокий символічний зміст: 99 років тому,  22 січня 1918 року  Центральна Рада  проголосила Універсал про незалежність Української  Народної  Республіки (УНР). Роком пізніше, 22 січня 1919 року, у Києві на Софійській площі було проголошено  Акт Злуки (об'єднання) українських земель. У доленосному документі  стверджувалось об'єднання двох тодішніх держав УНР та ЗУНР, що з’явилися  на уламках Російської і Австро-Угорської  імперій  в  єдину соборну Українську державу.     У тексті Акту Соборності утверджувалось: «Однині на всіх землях України, розділених віками - Галичині, Буковині, Закарпатській Русі і Наддніпрянській Україні - буде одна, велика Україна. Мрії, для яких найкращі   сини України жили і вмирали, стали дійсністю. Однині повіки буде одна, самостійна Українська  Народна  Республіка».  Про перебіг тих подій  у Києві залишили свої свідчення очевидці, на яких посилається і Вікіпедія. Далі цитата з всесвітньої енциклопедії.  «Стоїть морозний день, дерева вкриті інеєм. З самого ранку місто має святковий вигляд. Скрізь національні прапори і транспаранти. На балконах будинків розвішано килими й полотна з яскравими українськими малюнками. Особливо гарно задекоровано Софійську площу та сусідні вулиці. З-поміж них вирізняються будинок, де міститься центральна контора телеграфу, та дім Київського губернського земства. Тут на балконах портрети і погруддя Тараса Шевченка, прибрані національними стрічками, і також прапори. На Тріумфальній арці при вході з Володимирської вулиці до Софійської площі старовинні герби Східної України і Галичини. По всьому майдані на стовпах герби чи не всіх українських губерній і плакати.Об одинадцятій ранку під звуки музики почали йти сюди українські піхотні частини, артилерія та самострільні команди, котрі стали шпалерами з усіх чотирьох боків площі. За військом рушили люди, зібралася велика кількість народу, заповнила всю площу й сусідні вулиці. Чимало з присутніх забралися на дерева, щоб звідти краще побачити дійство.Розміщенням делегацій по місцях та всім церемоніалом свята завідував артист Микола Садовський. Незабаром поперед війська стали нові шереги з учнів, котрі в супроводі вчителів прийшли з національними прапорами і плакатами. З численних делегацій, що прибули на урочистості, першими з явилися службовці залізниць з великим транспарантом, на якому було написано: Слава українським Героям! Опісля надійшли делегації від міністерств та інших установ, були хресні ходи з усіх київських церков. Духовенство зібралося у Софійському соборі на Службу Божу. Її правив єпископ черкаський Назарій. На майдані стає дедалі тісніше. Займають свої місця члени Галицької делегації, урядовці з головою Ради Міністрів Володимиром Чехівським, делегати Трудового Конгресу, представники Національного Союзу, найвищі цивільні та військові достойники, закордонні дипломати.О дванадцятій під урочисті звуки дзвонів з Мазепинської дзвіниці й інших церков та гук гармат з Печерська із Софійського собору виходить на площу і стає навколо збудованого там аналою духовенство з хоругвами.  У церковній процесії архієпископ катеринославський Агапіт і єпископи: мінський Георгій, вінницький Амвросій, черкаський Назарій, канівський Василь, уманський  Дмитрій.   У тиші, що запала на якусь хвилину, здалеку почулися поклики «Слава!» на честь членів Директорії, котрі під'їжджали на автомобілях. Військовий оркестр   грає Національний Гімн. Настає найурочистіший момент свята. Акт Соборності розпочав своїм привітанням представник Української Національної Ради, голова Галицької делегації Лев Бачинський, а Лонгин Цегельский зачитав заяву Президії Української Національної Ради і Державного Секретаріату про волю ЗУНР об'єднатися в одну Українську соборну державу. Цю заяву всі учасники сприйняли довготривалими оплесками.Промовляв голова Директорії Володимир Винниченко, а професор Федір Швець виголосив текст Універсалу Соборності. Після цього архієпископ Агапіт відслужив з духовенством молебень у намірах українського народу й Української держави. Відбувся військовий парад галицького легіону Січових Стрільців, якими командував полковник Євген Коновалець Наступного дня почав роботу  Трудовий Конгрес. Першим на порядку денному було прийняття Акта Соборності, і на знак цілковитої згоди депутати повставали з місць, аплодуючи».

 На жаль,  об'єднання України   відбулось  суто символічно. Адже  через кілька тижнів  після  Акту  Злуки Лєнінська  більшовицька Росія   продовжила  агресію проти молодої республіки. Російські більшовики  загарбали  Київ. Згодом  поляки  окупували Східну Галичину, а Чехо-Словаччина - Закарпаття.

Традиція відзначення дня Соборності

    Перше святкування Соборності  відбулось 22 січня 1939 року у Карпатській Україні (м. Хуст), на той час - автономній республіці Чехо-Словаччини. Цього дня під синьо-жовтими прапорами  відбулась тридцятитисячна маніфестація місцевого населення, яке з'їхалось до столиці Карпатської України з усіх куточків краю згадати події 20-річної давнини.  Однм із найголовніших етапів  боротьби за незалежність і вихід України із СРСР, став  «живий ланцюг», організований  Народним Рухом України 21 січня 1990 року з нагоди 71-ї річниці проголошення Акту Злуки. Понад мільйон українців під синьо-жовтими стягами  узялись  за руки від Києва до Львова, відзначаючи День Соборності.  Ідея соборності - це одна із ключових ідей Революції Гідності. Сюжет про відзначення 95 річниці Полтавським Євромайданом  тут

Діячі  Директорії УНР з Полтавщини – учасники і організатори Акту злуки

   Загальновідомо, що очолював Директорію УНР наш земляк   Симон Петлюра. Але сьогодні  варто добрим словом згадати ще й уродженця Гадяча Андрія Макаренка З початку Української Революції організатор українських залізничників і голова їхньої спілки. У період Української Держави(гетьманату) — директор департаменту в міністерстві залізниць. Після скинення влади Павла Скоропадського увійшов до Директорії УНР. З 1920-х років в еміграції. З січня 1921 року входив до складу Всеукраїнської Національної Ради (утворена 4 січня 1921). У 1920-30-х рр. мешкав у Чехословаччині і Австрії. Захистив докторську дисертацію у Вищому Українському Педагогічному Інституті. У 1928-29 Макаренко разом із однодумцями  створив Українську Національну  Раду за кордоном (УНРЗ), яка  стала  представницьким органом  наддніпрянських  українців у еміграції. У післявоєнний час жив у Німеччині, допомагав українським біженцям уникнути депортації до СРСР. З 1951 оселився в США. Помер у Х'юстоні (штат Техас, США). Тож, назва  вулиці Соборності є ще й даниною пам’яті цим та іншим нашим землякам  - діячам  УНР, учасникам Української революції 1917-21 років.

Андрій Макаренко Андрій Макаренко

Документалістика для  допитливих

   Короткий просвітницький  ролик, що підготовлений фахівцями  Українського інституту національної пам’яті та Суспільним телебаченням України (Перший національний) тут  Інші корисні відео   тут  і тут

   P.S. При підготовці матеріалу автор використовував матеріали Вікіпедії, інших інтернет-джерел та  історичні довідки для голови Полтавської облдержадміністрації, що готувалися  учасниками  Полтавської міської громадсько-наукової топонімічної групи Юліаном Матвійчуком, Тарасом Пустовітом, Володимиром Мокляком, Оксаною  Коваленко, Юрієм Волошиним, Борисом Тристановим, Олександром Ластовецьким.

Про автора
Олег Пустовгар
Член Правління Полтавського обласного об'єднання товариства "Просвіта" ім.Тараса Шевченка
Олег Пустовгар
150
Останні публікації