Розмір тексту

Голодомор не зламав

Під таким гаслом  цьогоріч по всій Україні влада і громадськість   вшановують  мільйони невинно убієнних у 1932-33 роках. Адже пережите не знищило українців ані фізично, ані духовно! Адже українська нація  вічна і незнищенна!

Голодомор-це геноцид української нації, спроба кремлівських верховод вбити наш народ.  Інститут національної пам'яті підготував до роковин голоду добірку історій про людей, які зуміли реалізуватися, попри травму пережитого у 1932-1933 роках. Наводжу у цьому блозі уривки із цієї добірки. Йдеться якраз про  видатних мешканців  Полтавщини, котрим поталанило вижити у роки страшного лихоліття, організованого за вказівкою з Москви.  

Василь Барка (1908-2003), письменник, перекладач. 

Родом із Полтавщини, вчителював на Кубані, де у 1932-1933 роках опинився на межі голодної смерті. Голодомор описав у романі "Жовтий князь" - основою для сюжету стала реальна історія української родини, яка вижила. Французька “Ле Монд” у 1967 році визнала його "найкращим твором у повоєнній Європі на одну з найважчих тем". До речі з ініціативи аавтора цих рядків, а також воїна російсько-української війни Юліана Матвійчука та голови Полтавського міського товариства «Просвіта» Тараса Пустовіта голова ОДА Валерій Головко вулицю Щорса  перейменував на честь Василя Барки.  

Катерина Білокур (1900-1961), художниця. Пережила Голодомор у рідному селі на Пирятинщині. 

У 1946-1947 роках родина Білокур знову голодувала. Під впливом побаченого Катерина написала картину "Цар-Колос". Пабло Пікассо під враженням її творчості сказав: "Якби ми мали художницю такого рівня майстерності, то змусили б заговорити про неї цілий світ!". З ініціативи Полтавської міської громадсько-наукової топонімічної комісії , зокрема й представників «Просвіти»  вулицю Червонозаводську  перейменовано на честь Катерини  Білокур.  

Олесь Гончар (1918-1995), письменник, громадський діяч. Народився у селі Ломівка (тепер у межах міста Дніпро). Дитинство провів у селі Сухе Кобеляцького району Полтавщини. Підлітком завдяки бабусі пережив Голодомор. Його повість про події тих років "Стокозове  поле"  не друкували, а згодом  "виправили" до невпізнання. Свої переживання того часу письменник згодом вилив на сторінках власного щоденника. З ініціативи Полтавської міської громадсько-наукової топонімічної комісії , зокрема й представників «Просвіти»  вулицю  Енгельса  перейменовано на честь Олеся Гончара. З ініціативи автора цих рядків  рамках проекту «Поборники незалежності» «Лтава» створила докфільм. 

Анатолій Дімаров (1922-2014), прозаїк. Народився на хуторі Гараськи на Полтавщині  у заможній родині місцевого вчителя. Їх розкуркулили, батьки змушені були розлучитися. Щоб вберегти дітей від репресій, мати змінила їм прізвище. Дімаров був одним із перших письменників у підрадянській Україні, хто почав писати про колективізацію, розкуркулення, Голодомор. За роман "Біль і гнів" отримав Шевченківську премію. Справжнє прізвище - Гарасюта - назвав тільки після відновлення незалежності України. Частину літературної   експозиції   Полтавського краєзнавчого музею присвячено саме Анатолію Дімарову.  

«Просвіта» запрошує  усіх своїх прихильників,  усіх небайдужих патріотів України пошанувати пам'ять жертв голодомору-геноциду 1932-33 рр. Закликаємо долучатися до заходів облдержадміністрації. У Полтаві  відбудеться скорботна хода від Театральної площі до Свято-Успенського собору УПЦ Київського Патріархату, де  буде проведено панахидуПочаток заходу о 15.45; о 16.00 —  загальнонаціональна хвилина мовчання та акція “Запали свічку”.

Про автора

Олег Пустовгар

Олег Пустовгар

Представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області

442
Останні публікації:

Полтавщина:

Наш e-mail:

Телефони редакції: (095) 794-29-25 (098) 385-07-22

Реклама на сайті: (095) 750-18-53

Запропонувати тему