Видатного діяча «Просвіти» увічнено у назві школи на Лубенщині
Ім’ям Володимира Леонтовича – видатного громадсько-політичного діяча, письменника, мецената, правника, одного із фундаторів товариства “Просвіта” у наддніпрянській Україні та київської “Старої громади” названо Оріхівську загальноосвітню школу Лубенського району на Полтавщині.
Ухвалу «Про присвоєння Оріхівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів імені В.М. Леонтовича» прийняли депутати районної ради. Про це повідомляє офіційний сайт Полтавського обласного товариства «Просвіта» http://www.prosvita.poltava.ua/?p=1943
Увічнення пам’яті видатного просвітянина відбулося враховуючи подання райдержадміністрації та на підставі Закону «Про присвоєння юридичним особам та об’єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій». Полтавське обласне товариство «Просвіта» вітає це рішення Лубенських РДА та райради і вважає його вагомим кроком у справі патріотичного виховання учнівської молоді та виконання Указу Президента Петра Порошенка «Про заходи з відзначення 100-річчя подій Української революції 1917 – 1921 років».
Довідково: Леонтович Володимир народився у селі Оріхівка Лубенського повіту у 1886 р. Один із фундаторів товариства «Просвіта» у наддніпрянській Україні на початку 20 століття, один із найактивніших учасників київської «Старої громади» та Товариства українських поступовців. Був земським діячем на Полтавщині. Редагував та утримував україномовні патріотичний журнал «Нова громада» В часи російського колоніального гноблення України, під час складного для української освіти періоду зросійщення (коли діяли антиукраїнські Валуєвський та Емський укази, спрямовані на нищення української мови) Володимир Леонтович мужньо вимагав навчання рідною українською мовою, укладання українських підручників і присутності в шкільних бібліотеках книжок українською. З 1906 р. — один із видавців (разом із Володимиром Симиренком та Євгеном Чикаленком ) першої щоденної української газети «Громадська думка», згодом — «Рада» . У 1911–1919 роках очолював «Товариство підмоги українській літературі й науці». Входив до Ради голів Київського товариства охорони пам’ятників старовини та мистецтва. Активний учасник визвольних змагань, поборник незалежності України: у 1917 р. — один із засновників Української Центральної Ради, у 1918 р. — міністр земельних справ Української Держави в уряді гетьмана П. Скоропадського. Також Володимир Леонтович є автором унікального проекту Земельного закону, одного з найдемократичніших у світі. У 1919 р. після окупації Української Народної Республіки більшовицькою Росією змушений емігрувати до Болгарії, згодом Туреччини та Чехії. Помер 10 грудня 1933 р. в Празі.
