Розмір тексту

Мапу Полтавщини очищено від комуністичного «гітлерюгенду». Комсомольськ перейменовано

Торжеством історичної справедливості стала нова  українська козацька, милозвучна назва - Горішні Плавні

Комсомол = Гітлерюгенд, або чому не можна було залишати назву «Комсомольськ»

Комсомол – молодіжний підрозділ злочинної компартії.  У короткому дописі перерахувати численні жахливі злочини комуністичного режиму неможливо. Назву найвідоміші, ті, які у адекватних мислячих людей не викликають жодних заперечень. Це і війна, розв’язана проти Української Народної   Республіки  та військово-політична окупація 1918-21 рр., що супроводжувалася кривавим терором та пограбуванням мирного населення. Це і штучні голодомори 1921‑го, 1932‑1933‑х, 1947‑го років. Це і розкуркулення та насильницька колективізація. Це і кілька хвиль нищення української інтелігенції. А ще ніколи не пробачимо і не забудемо терористичне знищення національних провідників Симона Петлюри, Євгена  Коновальця, Романа  Шухевича, Степана  Бандери. Це і  тотальне зросійщення шляхом паплюження і нищення української мови, національної культури, національної пам’яті. Це і заборона  УГКЦ  й Української автокефальної православної церкви, вбивства і виселення українських священників до сибірських комуністично-російських концтаборів.

         Жертвами комуністичних нелюдів  стали понад 20 мільйонів українців, яких заморили голодом, замордували у тюрмах, концентраційних таборах та психушках, винищили другою світовою війною (пора вже відвикати від окупаційної форми «вєлікая отєчєствєнная»), розв’язаною в тому числі Совєтським Союзом, які померли на засланні та у вимушеній еміграції. Десятки мільйонів українців вижили, але їх силоміць перетворювали у «совєцкого чєловєка» - залякували, принижували за свою національність, вбивали  морально,  розсіювали  по численних ударно-комсомольських цілинах та БАМах. Хто ж був головним помічником всіх злодіянь? Комсомол! В тому чисді й у 1932-33 рр., допомагаючи старшим колегам влаштовувати геноцид-голодомор. Завжди пам’ятатиму   розповіді  бабусь про комсомольських   активістів  у шкірянках, котрі   відбирали останній шмат  хліба у манюсіньких діток, немовлят, старих і немічних.

 Тому я ніяк не можу збагнути логіку міського голови Горішніх Плавнів Бикова, який протягом року   вперто відстоював збереження пекельної назви Комсомольськ. Не вчив історію? Не має доступу до ЗМІ? Сподівався побачити  путіна  на білому коні в українських містах, чекаючи , що «воно все ще відміниться, перемелеться,  повернеться на круги своя»? Ну невже так   важко   було з’ясувати, що у  Німеччині немає міст, які б присвячувалися молодіжці  Німецької  націонал-соціалістичної партії ? Що Україна вже на та, що була при режимі Януковича,  що в Україні не місце комуністичним   «гітлерюгендам»? Невже не соромно і не страшно було жити у місті із ТАКОЮ  назвою?

  У цьому контексті доречно зацитувати голову Українського інституту національної пам’яті (УІНП) Володимира В’ятровича : «Небажання деяких політиків виконувати закон про декомунізацію багато хто сприймає як огидну, але звичну традицію невиконання законів. Але не все так просто — як і за небажанням прозоро декларувати доходи цілком ймовірно стоїть крадіжка, тут теж глибші корені. Вони сподіваються, що “мине час” і країна може програти цю гібридну війну, хоча б інформаційно. І тоді залишені маркери совка — читай русского міра — дозволять “віддати на тарілочці” наші, українські міста та села ворогові. Так хтось хоче вислужити собі ймовірну індульгенцію. Тому чіпляється “за ноги”, аби втримати нас у минулому. Тому, відкинувши цинізм і прискіпливу увагу до розподілу фінансових потоків, старанно, як першокласник на уроці, вигадує безглузді перетлумачення на клашт Святого Петра чи Колективу Молодих Соціально Мотивованих Людей - Справжніх Козаків. Ні, вони не мають нас за ідіотів, вони мають нас за ресурс. Ідеологічний ресурс, яким досі можна ефективно торгувати на північно-східному ринку агресії. Давайте спільними зусиллями не допустимо такого розвитку подій і звільними наш простір від пропаганди!»

Назва  Горішні Плавні - давня ідея «Просвіти»

Горішні Плавні – це давнє козацьке поселення на території Келебердянської сотні Полтавського козацького полку. На цих землях у часи СРСР виросло місто з чужоземною назвою. Очевидно,що протягом останніх 25 років давно було пора очиститися від колоніальної спадщини. Втім лише після Революції Гідності давня мрія «Просвіти» стала реальністю. Не буду приховувати:  пропозицію перейменувати Комсомольськ у Горішні Плавні Полтавське обласне об’єднання товариства «Просвіта» надало голові  УІНП  Володимиру В’ятровичу ще торік, у листопаді. Час показав, що в УІНП працюють справжні професіонали і патріоти, адже там уважно вивчили краєзнавчі дослідження   нашої  організації. Точніше, Комсомольської (правда ж, звучить бридко?!) організації  "Просвіти".  Царство небесне її засновнику і голові - поету і барду Миколі Передирищенку. Ця достойна людина   з 1991 року домагалася повернення місту на Дніпрі української козацької історичної назви. Важко йому було долати комсомольсько-залізобетонну стіну несприйняття, байдужості, яничарства… Ніде правди діти, совок таки міцно тоді сидів (у декого і дотепер!) у головах багатьох співвітчизників, його сусідів, друзів, родичів…Такий собі дисидент місцевого розливу. Дехто висміював. Дехто намагався цькувати у пресі. Дехто поливав брудом. Як це знайомо! Але Микола Передирищенко  ні на що не зважав, писав статті у місцеву газету, видавав просвітницьку газету "Терен", готував , друкував і роздавав листівки, проводив бардівські концерти. Уявляю, як важко йому було психологічно. Одне слово, горішньоплавненський козарлюга сіяв зерна правди, які аж через 15 років дали врожай. Всі ці просвітницькі кампанії зводилися до поширення правди про козацьку назву  Горішні Плавні. Він просто «горів» цією ідеєю. Пригадую, як у 1996 році автор цих рядків (на той час прес-секретар Полтавської крайової організації Народного Руху України)  організовував виступ п. Миколи на обласному радіо «Лтава». У студії з журналістом Михайлом Казидубом Микола Передерищенко (Царство Небесне їм обом!) вже тоді чітко і аргументовано доводив потребу перейменування Комсольська саме на Горішні Плавні. Звісно, що він радіє на небесах разом із усіма патріотичними мешканцями наддніпрянського міста.

«Просвіта» ініціюватиме перед Горішньоплавненським міським головою встановлення меморіальної дошки Миколі Передирищенку на будинку, де він мешкав.

                        Побрехеньки ватних маніпуляторів  

Інформвійна  ведеться по таких напрямках.

1)    «Проігноровано  думку мешканців», ВР прийняла рішення з порушеннями регламенту - брешуть  іформманіпулятори.  А правда у тому, що тривалий час місцева влада якраз  ігнорувала  вимоги закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» та не запропонувала у встановлений законом строк Верховній  Раді  нової  назви, тож   право вирішувати  назву перейшло до ВР. 2)    Горішні  - означає «погорільці», вам би хотілося бути погорільцем?! - репетують брехуни.  Насправді, як стверджує Академічний тлумачний словник української мови слово «Горішній» http://sum.in.ua/s/ghorishnij  означає той, який розташований, міститься зверху; верхній або розташований на високому місці або на горі. «Горішній вітер — який іде за течією річки Дніпра вниз; північний».3)    Негоже давати «сільську» назву для промислового міста, -стверджують противники козацької назви.  Насправді, ця теза не витримує жодної критики. Вже визначилися нарешті із зовнішньополітичним  вектором? Йдемо до ЄС?  Тож тоді погляньмо на   назви міст  у Європі! І з’ясується, що  сила-силенна  міст і містечок у країнах ЄС мають схожі назви з Горішніми Плавнями. І нічого, нормально так живуть, не роблять з цього трагедії.  Кутна Гора, Зєльона Гура, Маріанске Лазнє, Карлови Вари, Бєльсько Бяла, Банська Бистриця, Банська Штявніца, Жяр-над-Гроном, Модри Камень, Спішке Подградьє… Можна цей перелік продовжувати безкінечно! А знаєте,  як у перекладі звучить Оксфорд? Бичачий Брід! У Хорватії є міста Грубішно Полє, Дуго-Сєло. Але покажіть мені хоч одного хорватського неадеквата, який верещить про «сільські»  назви  цього міста? Не покажете, бо немає там таких. А у нас дехто показує свою малоросійську сутність ,  брак інтелекту та   непоінформованість, коли розглагольствує щось на кшталт:  «звучіт как-то не па гарадські». Нарешті  українці  видужують  від малоросійських комплексів. Час настав!

Про автора

Олег Пустовгар

Олег Пустовгар

Представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області

442
Останні публікації:

Полтавщина:

Наш e-mail:

Телефони редакції: (095) 794-29-25 (098) 385-07-22

Реклама на сайті: (095) 750-18-53

Запропонувати тему