«Великий інтелект обговорює ідеї. Середній - події. Дрібний розум обговорює людей»

Перекручень і неправди у ній //poltava.to/news/37695/

не бракує.  Зупинюсь лише на найбільш кричущих моментах.

Чим ближче «дедлайн», тим більше можна спостерігати «мишину метушню» навколо наукових і громадських напрацювань Полтавської міської  громадської топонімічної групи. Маніпулювання фактами. Замовчування одних. Акцентування на інших. Бруд на членів комісії у соцмережах.  Поширює  його вузьке коло осіб, так званих «громадських активістів», які мають «штатного відеоблогера» і зовсім невипадково сконцентровані навколо мерії , а дехто там навіть кімнатку має для «громадської діяльності». Отож , виконуючи замовлення,  лементують, наближені до Мамая чи всяких там лузерсько-маргінальних «бастіонів» і «громадських майданів» (так, розвелося немало ГО, які експлуатують славну назву). А. Політичний  чітко  пояснив суть саботажу декомунізації  з боку мера-екс-регіонала. Однак, не втримався  від спокуси запустити кілька старих мислевірусів та «пройтися»  й по учасниках нашої комісії, чим мимоволі «підіграв» противникам процесу  заміни чужого і злочинного комуністичного символьного (зокрема, топонімічного) простору на свій - рідний, український. Можливо, це через брак інформації? Тоді заповню цю прогалину.

                                 Про спосіб утворення групи

Цитую А. Політичного : «Прошло время и ответственность за выполнение законов перешла к руководителю ОГА Валерию Головко. Наблюдая за ситуацией со стороны, лично мне кажется, что и губернатор  решил самоустраниться и «повесил» вопрос на начальника  департамента  Вадима Штефана. Что в таких ситуациях делает чиновник? Правильно, созывает комиссию. По каким критериям подбирает туда людей? Правильно — «на х*р с ним». Інформую, що наша група  не утворювалася рішеннями ОДА, зокрема департаменту інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю. Помилився  автор. Так, ми активно координуємо свої дії з ОДА, співпрацюємо у організаційних і юридичних питаннях. Але наша топонімічна група - це громадська ініціатива ряду депутатів міськради, науковців-істориків, громадської організації ветеранів АТО, ГО «Злам стереотипів» та Полтавського обласного обєднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Тараса Шевченка.

                         Про імперсько-російську символіку

Цитую автора: «Данными документами (це про Закон України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного  (нацистського)  тоталітарних режимів  в  Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» - авт.), в частности, предусматривалось переименование топонимов, чьи названия ассоциируются с коммунистическим и имперским прошлым."  Насправді, у законі немає нічого про імперське минуле. Сподіваюсь, проблему засмічення топоніміки України російсько-імперськими назвами (приміром, у Полтаві є вулиця «нєістового Віссаріона» - російського публіциста-шовініста, який паплюжив Тараса Шевченка і не визнавав існування української нації, а у Одесі вул. Катерини II («лютий ворог України, голодна вовчиця», - Тарас Шевченко) вирішуватимуть шляхом прийняття закону Закону  про внесення змін  до Закону України "Про географічні назви" щодо встановлення географічних назв. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=56887

 Перед тим, як писати про зміст закону, варто було би  в нього зазирнути. Логічно?

                       Про державну історичну політику

Автор вживає заяложений штамп про «страну, раздираемую противоречиями,в том числе, и во взгляде на историю». Вам це нічого не нагадує? Та це ж дещо призабута риторика найбільш українофобського крила почившої в Бозі  ПР! Це ж так нас «зомбували» втікач до РФ Вадім калєснічєнка, втікач до Ізраїлю Дмітрій табачнік, Єлєна бандарєнка та ін. Можна було б дискутувати щодо  цієї фрази років так десять тому. Але нині інша реальність. Народ обрав парламент, який відновив Український інститут національної пам’яті, який проголосував чотири «декомунізаційні закони»,  який визнав Росію агресором-окупантом. Суспільство вийшло на той етап розвитку, коли з’явилося понад 70 відстоків україноцентричних виборців. Про які «протіворєчія» глоголить А.Політичний, не допетраю. Якщо про окупований Крим і Донбас, то так, там РФ силоміць нав’язує своє традиційне совково-імперське бачення історії. Якщо саме це мається на увазі, то це зовсім інша, принципово інша площина питання! Різні точки зору на історію існують у всіх країнах, але державна політика національної пам’яті відсутня хіба у бананових.

           Про безпардонний  випад проти учасників комісії

Цитую:  "в комиссию вошли: два малолетних националиста Матвийчук и Ямщиков, которые ни в силу возраста, ни в силу убеждений к компромиссам не готовы". Автор непоінформований. Голова комісії  дуже часто йшов на фундаментальні компроміси. Стверджую: фактично всі пропозиції  ще одного члена нашої комісії – відомого полтавського історика Бориса Трістанова враховувалися. А Ямщиков у інтерв’ю журналісту одного із сайтів заявив таке: "Особисто для мене важливим є центр нашого міста. У Львові є вулиця Єврейська, Вірменська, Сербська. Вони яскраво відображають полікультурну історію міста Лева. Це дуже приваблює туристів. А у нас що? Вулиця Жовтнева? Це, по-вашому, цікаво? Який вона взагалі має стосунок до нашої історії? Я буду відстоювати ідею, аби повернути історичні назви".

 Про бруд у мій бік. Пустовгар звільнився за власним бажанням. І скільки б ви тут бруду не лили, правда у тому, що заповідь Божу "Не вкради!" не порушував, тоді як деякі «продюсери», порушують  іншу заповідь "Не свідчи неправдиво проти ближнього свого". І скільки дехто  не тикав отим янучарським судом, який мене засудив, вигадавши неіснуючий «конфлікт інтересів», тим судом,  який очолюють мільйонери-судді (згідно із  розслідуванням працівника Громадського телебачення А.Мелєжика), все вирішуватиметься на Божому суді. От там і все стане на свої місця. Свого часу Любомир Гузар сказав просто і ясно: «усе пусте, що там люди про тебе думають. Одні дивляться лагідним, добрим, зичливим оком. Другі - лукавим. Найліпше сміятися з того. Бо нині кричать "осанна!", а завтра - "розпни!". Своє робити і йти вперед». Тільки абсолютно обмежені і інтелектуально убогі люди не розуміють всю огидність і підлість замовної операції проти мене. В хід пішло все - проплачені псевдоактивісти, одна із найкорумпованіших структур у безпековому секторі – відділ «К» СБУ, нереформовані і недолюстровані суди і прокуратура, найкоштовніші «чорнопіарщики»   облцентру… Надто вже декому допікала робота у ОДА на важливій посаді людини з досвідом, бажанням змін, вмінням системно працювати, україноцентричною позицією. Вже   вибачайте за  нескромність,  у свої 43 роки собі ціну знаю. Українофоби, екс-регіонали тоді виграли бій, але битву програли. Бо посада дісталася не тому, кого хотіли замовники. Дякувати Богу, Вадим Штефан більш-менш вміло кермує департаментом  і розуміє, що таке спадкоємність.  Ці слова не виправдання. Порядним людям немає за що виправдовуватися. Як казав Достоєвський: «Якщо йдеш до великої мети і кидатимеш камінчик на кожного собачку, що гавкає на тебе,  мети ніколи не досягнеш». Демонтувати окупаційно-комуністичну топоніміку -  мета шляхетна і потрібна.  Тож, не зважатиму на бруд, який знову ллється рікою, а й надалі робитиму потрібну і богоугодну справу.

Цитую далі. "малоизвестный активист малоизвестной организации Ластовецкий". Ластовецький представляє ГО "Злам стереотипів" - одну з ГО, які заснували  раду Майдану на Полтавщині. З яких це пір, п. Політичний,  вона стала для Вас "маловідомою"? Це хто, Олександр Коба маловідомий?  "Архивариус Пустовит ", -пише А.Політичний. Це він так про  Тараса Павловича Пустовіта, заступника директора обласного державного архіву, голову Полтавського міського товариства «Просвіта» ім.Тараса Шевченка, людину  енциклопедичних знань. Декому до його інтелектуального рівня ще треба зростати (наприклад, дехто  на повному серйозі  вважає, що магдебурзьке право було тільки у кількох українських містах:))). Тарас Пустовіт – заслужений працівник культури України, автор численних монографій, статей, багатьох  книг краєзнавчої тематики,  один із творців "Полтавіки" - Сучасної енциклопедії Полтавщини. http://history-poltava.org.ua/?p=6117

 Ну а це вже, як кажуть, «атас»: "пару учителей истории — Коваленко и Волошин". Це ви так хотіли принизити їх, пане «продюсере» ?  Насправді, такою зверхністю ви принизили себе! Юрій Волошин, професор, доктор історичних наук,  автор низки книг. Оксана Коваленко, кандидат історичних наук, автор книги «Полтава XVII–XVIII століть». Хто, як не вона, найкраще орієнтується у історичних назвах вулиць і парків? Далі більше. « И еще представленный «музейником» Мокляк». Так і читається між рядками: читачу, будь пильним, це його так представили, а насправді, під «личиною музейника» ховається ще один жахливий бандерівець-націоналіст J) . Розвію сумніви А.Політичного і читачів сайту. Володимир Мокляк  http://history-poltava.org.ua/?p=5626   , просвітянин, заступник директора з наукової роботи  Полтавського обласного краєзнавчого музею ім. Василя Кричевського, автор наукової концепції експозиції «Полтавщина у кін. XIV – XVIII ст.», тематичних структур та тематико-експозиційних планів виставок, сценарію телевізійного фільму «Полтавський краєзнавчий музей» (1991), понад 100 публікацій у часописах, наукових збірках, окремих наукових видань, колективних монографій, ряду матеріалів та досліджень, у т. ч. з історії Церкви на Полтавщині . Такий зневажливий тон стосовно такої людини нагадує гавкіт моськи у бік слона. Так категорично кажу, бо добре знаю зі свого життєвого досвіду, що це один із найкращих в Україні дослідників історії козацтва. Якщо конкретніше, то  пишаюсь тим, що у 2008 р. як начальник  Головного управління у справах преси та інформації Полтавської ОДА організаційно і фінансово підтримав потужний масштабний видавничий проект - книгу «Полтавщина козацька». Повірте, це достойне  краєзнавче видання. У ній Володимир Мокляк висвітлив події , що відбувалися на Полтавщині  в добу козацтва - від Люблінської унії 1669р. до Коломацької ради 1687 р. Працював над нею автор протягом десяти років. Книга є у бібліотеці педуніверситету та обласній бібліотеці ім.Котляревського. Тож, раджу автору не полінуватися й  поглибити свої знання з історії України, почитати, можливо з’являться ідеї  щодо реформування телепередачі «Уроки історії»…

Маю прохання: не уподібнюйтеся базарним бабусям, замість «перемивання кісточок» членів нашої групи, яка провела, повірте, велетенську організаційну, юридичну і, найголовніше, інтелектуальну роботу, краще обговорюйте   наші  напрацювання. Мудро свого часу висловилась Елеонора  Рузвельт: «Великий інтелект обговорює ідеї. Середній - події. Дрібний розум обговорює людей».

Про наші напрацювання та просвітництво

Ще одна  «аполітична»  цитата. «Какие предложения способна генерировать комиссия такого состава, было ясно с самого начала. Верховодят в ней националисты, плевать хотевшие и на сограждан и на их понимание жизни. Объяснять им, что ломать стереотипы нужно не через колено, а путем просвещения и дискуссий не представляется возможным».

    Дуже претензійно. Цілковита неправда.  Мислевірус,  що запущений А.Політичним. Більшість у комісії складають позапартійні громадяни, громадські діячі. Цілу низку пропозицій (вони враховані!) вніс  ну аж ніяк не націоналіст, а  російськомовний історик, патріот Полтави  Борис Трістанов. http://histpol.pl.ua/ru/component/content/article?id=8195

 Навколо кожної назви якраз і відбувалися тривалий  інтелектуальний обмін думками.  Ми поважаємо усіх полтавців, в тому числі й страшого віку, тому серед пропозицій – ідеї вшанувати й героїв ІІ світової війни. Зокрема,  прототипа  головного героя  відомого фільму «Той,  що пройшов крізь вогонь»  Івана Даценка.  Ми поважаємо полтавців, які внаслідок перебування України в складі СРСР мало знають (або не знають взагалі) про борців за волю країни, громадянами якої є. Тому БІЛЬШОСТІ  вулиць пропонується дати назви, що пов'язані із діячами культури, науки, освіти. Скажімо, це російський письменник, лауреат Нобелівської премії з літератури Іван Бунін, винахідник ранцевого парашута Котельников,  актриса німого кіно Віра Холодна. Про принципи писав у себе в блозі. Схоже, дехто зарозумілий просто не прочитав? А слово «плєвать» ,ІМХО, демонструє рівень культури автора…

 Про УСІ пропозиції, які згенерувала комісія, розповімо невдовзі.

І нарешті, про «путь просвещения ». За 25 років «Просвітою» для просвіти мешканців області немало зроблено. Якщо цікаво, прочитаєте  http://slovoprosvity.org/pdf/2013/slovo2013-11.pdf

Ось тут вже, будьте добрі,  не повчайте.  «Просвіта»  ще у 1993 р. розробила свої пропозиції і методично – з року в рік, домагалася свого. Скажімо, вулицю організатора голодомору-геноциду перейменовано на Івана Стешенка https://www.youtube.com/watch?v=tGKwvPpe-NM&list=PLXrLeob5-Il8qRrUPCH9lXid5vwHVfxIE&index=3

Зараз трапилася   нагода   завершити  розпочате у 90-х. Дякувати Богу, розуміє історичність моменту і голова  облдержадміністрації  Валерій Головко, відчуваємо потужну підтримку з боку Українського інституту національної пам’яті. Отож , будьте певні, шансом скористаємося сповна.