Про Жовтневу, Успенську та інсинуації навколо перейменувань полтавських урбанонімів
Навколо напрацювань полтавської міської громадсько-наукової топонімічної групи останнім часом поширюється сила-силенна найрізноманітніших чуток й перекручень. Складається враження , що ажіотаж створюється штучно. Декому хочеться будь-що створити негативне інформаційне тло під час завершальної фази декомунізації топоніміки області. А ,може, й загальмувати цей процес. Тож замість відвертої неправди оприлюднюю достовірну інформацію.
Про смертоносну Жовтневу та риторичні запитання
Багато хто стурбований долею вулиці Жовтневої. Похвально, звісно. Але чому ці «стурбовані» протягом останніх 25 років наче води в рот набрали, чому мовчали? Чому не виступали за перейменування такої страшної смертоносної назви? Так, саме смертоносної. Адже вулиця названа на честь трагічної дати - більшовицького перевороту у Петербурзі. Наслідки цієї історичної події для України є жахливими. Втрата державності через окупацію УНР більшовицькою Росією й придушення незалежницького повстанського руху. Ростріли інтелегінції , нищення духовності - храмів, заборона УАПЦ, розстріли і катування священиків. Голодомор-геноцид 1932-33рр., масові репресії 1937р., комуністичні сибірські концентраційні табори для українських дисидентів… Злочинів комуністів не злічити. «Просвіта» протягом останніх 20 років ініціювала перейменування кривавої, смертельної назви. Де були ті, хто нині так завзято «смакує» подробиці демократичного обговорення нової назви? Навіщо ці подвійні стандарти? Хіба не страшно жити на вулиці, яка символізує смерть мільйонів жертв червоного терору?
Про Успенську і Соборну
Топонім, пов'язаний із таким фундаментальним явищем, як єдність українських земель, у Полтаві вже існує. Це Соборний майдан поруч із Свято-Успенським собором. Полтавська єпархія УПЦ КП внесла свої пропозиції щодо назв і видатних історичних персон. На комісії Юліан Матвійчук зачитував ініціативи єпархії , чимало їх вже враховано.Скажімо, «Просвіта» ще з 1996 р. домагається вулиці на честь Патріарха УАПЦ Мстислава, ця пропозиція церкви суголосна нашій. Так само переконані, що у Полтаві має бути вулиця Паїсія Величковського. Щодо вулиці Жовтневої точилася дискусія. У загальному гаморі я не розчув слів Юліана, і вирішив, що церква підтримує історичну назву - Успенська. Тому, коментуючи відповідну замітку «Полтавщини», помилився. Проте, чи варто зосереджуватися на таких дрібницях і акцентувати саме на цьому?
«Просвіта» вважає, що вулиця Жовтнева має бути вулицею імені Івана Мазепи. Логіка туристична - ця вулиця вестиме до пам’ятника великому гетьману. Втім, ми пішли на компроміс і відмовилися від цієї ідеї. Справа у тому, що згідно із затвердженими на нашому першому засіданні принципами історичний центр міста, як це й практикується у багатьох країнах Європи, повинен мати якраз історичні назви (за винятком тих, що несуть російсько-імперське колоніальне забарвлення). Історики-науковці чітко обгрунтували історичність назви «Успенська». Втім, «хомам невіруючим» раджу зазирнути й у сюди.
На відміну від смертоносної Жовтневої ця назва несе у собі світле, життєстверджуюче християнське православне начало. Успіння - одне з найбільших свят, встановлених на честь Богоматері. І символізує воно не смерть, не «усопших», як деякі невігласи, що перебувають поза християнським цивілізаційним контекстом, намагаються збрехати. Навпаки. Успіння - це «знак того, що Божа Мати нібито заснула на якусь хвилину, а потім отрясла з себе мертвотність гробу і побачила безсмертне життя і Господню славу» ( О. Кислашко, «Православні свята та народні звичаї»). Отож, прохання не поширювати дурню про «усопших» як символ цієї вулиці. Цікаво, що на ці совкові побрехеньки купилися навіть шановані люди, молоді, з верхньої ланки менеджменту телерадіокомпанії «Лтава», покликанням якої є говорити людям правду…Дається взнаки тотальна комуністична пропаганда про «опіум для народу»-ще один наслідок Жовтневого перевороту…
Про інші фейки
Узагальнив побрехеньки, які поширюють кремлівські боти на «Полтавщині».
1) Старе, як світ: це перейменування дорого обійдеться народу. Насправді, реальні витрати тільки на виготовлення і встановлення табличок. Це точно НАБАГАТО менша сума, ніж на «Полтавський вісник». Ніхто нікого не змушуватиме міняти назви у паспорті,16 річні їх отримають із новими назвами, а тим, хто вклеюватиме фото за віком, зазначать і нову вулицю.Те ж саме й з оформленням документів на право власності. Їх змінюватимуть тільки ті, хто вчинятиме дії з купівлі-продажу тощо,тобто й так платитиме.
2) Віддається перевага винятково борцям за незалежність, а це, на думку авторів такої дези, є ,начебто, політизацією. Насправді, витримуються баланси. Прикладів чимало. Пчілка Олена,видатна українська письменниця і громадська діячка, родом із Гадяча. Опанас Сластіон, видатний український митець, один із фундаторів українського національного стилю в українській архітектурі, працював викладачем у Миргородській художньо-промисловій школі.Василь Барка, уродженець Лубенщини, автор одного із найкращих в світовій літературі твору про голодомор – геноцид «Жовтий князь».Скаржинська Катерина, меценат, один із фундаторів Полтавського краєзнавчого музею, народилася у Чорнухинському районі. Миха́йло Гаври́лко , уродженець Рунівщини, видатний український скульптор, художник, поет, творець Шевченкіани в скульптурі, барельєфах, портретах, плакатах, медальйонах. Павло Бобровський,засновник народознавчого відділу Природничо-історичного музею Полтавського губернського земства. Футболіст і тренер Віктор Носов. Академік –астроном, відкривач планет Євген Федоров. Іван Прийма, фундатор першої української гімназії у Полтаві. Холодна Віра, уродженка Полтави, видатна кіноактриса епохи німого кіно.
3) Будуть перейменовані вулиці, названі на честь борців із нацизмом. Це не так. У Полтаві залишаться вулиці, названі на честь українців, які віддавали життя, поборюючи коричневу чуму. Інакше, як ми тоді боротимемося із путінською брехнею, мовляв, «ми, рускіє і без українців перемогли б Гітлера»?
Отож, звертаюся до адекватних, мислячих людей. Будь ласка, не піддавайтеся на інформаційні провокації. Прохання також зрозуміти , що наша група працює у форсмажорних обставинах. І не наша вина , що деякі рішення ухвалюються поспіхом. Причина у саботажі декомунізації з боку екс-регіонала Мамая. Він мав півроку на проведення широких консультацій і обговорень із мешканцями полтавських вулиць, однак цим правом свідомо не скористався. Тож, тепер своє вагоме слово скажуть голова ОДА Валерій Головко, громадськість, науковці, патріотичні депутати міськради.
