Концептуальні засади діяльності Полтавської міської громадської топонімічної комісії

Роботу  ОДА  і  громади  хочемо    структурувати  на  чотири  етапи.

1) Затвердження стратегічних пріоритетів роботи комісії.

2) Напрацюванння  нових або повернення  історичних назв урбанонімів (вулиць, площ , майданів тощо).

3) Консультації з громадськістю, жителями Полтави, можливо, у сучасному електронному форматі, приміром , це може бути голосування  на сайті  ОДА.

4) Розпорядження голови  ОДА  Валерія Головка .

Учасники комісії , яку очолює депутат міськради і воїн російсько-української війни (АТО) Юліан Матвійчук  цими днями  вже провели перше засідання. Не йшлося про конктретні персоналії, іменами яких назвуть урбаноніми. Натомість ми затвердили вісім стратегічних пріоритетів , тобто напрямок руху, шлях, яким швидко рухатимемось далі. Отож, перший етап пройдено. Нижче  про засади нашої праці та роз’яснення їх суті.

1) Створення нової цілісної топоніміки Полтави шляхом збалансованого  підходу  щодо різних історичних епох (з часів України - Руси  до теперішнього часу) , плекання українського патріотизму  й  ідентичності міста  як частини   української ідентичності.

Поясню, чому цей пункт є основоположним. Учасники комісії переконані: не може бути акценту на якомусь одному історичному періоді , який «дуже подобається»  тій  чи  іншій  політичній силі  чи конкретному чиновнику; потрібно показати духовні , ментальні , історичні особливості  Полтави в тому числі й через призму розвитку туризму.

  Та і взагалі, чинний процес    заміни топонімів -  це історичний шанс, який трапляється раз на пістоліття чи й рідше, отже йдеться про неймовірну відповідальність  всіх учасників процесу.

     Важливо зрозуміти, що «декомунізація» в частині очищення від комуністично-російських   окупаційних назв   топонімів - це необхідність з огляду на фактор   ще однієї   російсько-української війни, це іспит влади і  громадянського суспільства на зрілість і вміння дати адекватну відповідь   ідеологам гібридної війни. Назви вулиць і населених пунктів - це маркери, які показують, чия це земля. У Полтаві мешкають люди різних політичних уподобань,   але  ж  сепаратизм у нас  не процвітає. Боєць  батальйону «Азов»  на засіданні комісії  емоційно запевняв, мовляв,  якщо не перейменуєте вулицю Артема ,  «ми зробимо  це  самі – силою  позбиваємо таблички».   Цього хлопця  можна зрозуміти : Артем  очолював   Донецько-Кривірозьку  республіку.   Це сепаратистське  псевдодержавне  утворення   використувалося  тодішнім очільником    Кремля   Ульяновим-Лєніним   проти  УНР.  Минуло сто років , але імперська сутність правлячої еліти Росії  та ж. Тепер вже Путін  використовує ДНР і ЛНР  як «якір»  України на шляху до реальної незалежності і євроатлантичної інтеграції.  Захарченко і Плотницький  продовжують   справу   проросійського більшовика  Артема.  А отой воїн «Азова» - справу Героїв армії  УНР.

2) У  процесі законодавчого й нормативного опрацювання назв урбанонімів застосувати комплексний підхід , зокрема враховувати норми Закону України  «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у 20 столітті»  та Указу Президента України  «Про заходи з відзначення 100-річчя подій Української революції 1917 – 1921 років».

    На думку кандидата  історичних  наук  Віктора  Ревегука, Полтавщина в часи  перших визвольних змагань  20-ст. дала Україні понад третину видатних   діячів УНР,  Центральної   Ради, гетьманату. Назву кілька знакових постатей.Симон Петлюра - головний отаман військ  УНР, голова Директорії   УНР, журналіст, літературний критик. Стешенко Іван, уродженець  Полтави, міністр освіти в уряді УНР, здійснював українізацію школи, член Центральної Ради. Мартос Борис, голова ради міністрів УНР, видатний діяч кооперативного руху,  уродженець Градизька Глобинського району ( у райцентрі  Глобине про нього «забули» імітатори декомунізації), проте памятник йому збудовано неподалік  Полтавського університету споживчої кооперації. Петро Дяченко , полковник армії УНР, командувач полку «Чорні Запорожці», уродженець села Березова Лука Гадяцького району. Горліс-Горський, справжнє ім'я Юрій  Лісовський; уродженець  Решетилівського повіту (у райцентрі Решетилівка  про нього «забули»  імітатори декомунізації ), український військовий і громадський діяч, старшина Армії УНР, письменник, автор легендарного роману «Холодний Яр». Дякувати Богу, я встиг свого часу попри потужний інформрозстріл  з  боку антиукраїнських елементів подбати  про реалізацію своєї ініціативи на «Лтаві» - інформаційно-просвітницький проект  «Поборники незалежності. Полтавщина». Передачі про перелічених вище видатних земляків можна переглянути тут

https://www.youtube.com/watch?v=CkDv2a3hl1M&list=PLXrLeob5-Il8qRrUPCH9lXid5vwHVfxIE&index=17

https://www.youtube.com/watch?v=GHTsFSQIB3k&list=PLXrLeob5-Il8qRrUPCH9lXid5vwHVfxIE&index=13

https://www.youtube.com/watch?v=tGKwvPpe-NM&list=PLXrLeob5-Il8qRrUPCH9lXid5vwHVfxIE&index=3

https://www.youtube.com/watch?v=FwWvdRT1u2I&list=PLXrLeob5-Il8qRrUPCH9lXid5vwHVfxIE&index=11

https://www.youtube.com/watch?v=3YSBK3Fo7-g&index=8&list=PLXrLeob5-Il8qRrUPCH9lXid5vwHVfxIE

Харитя Кононенко, уродженка Кременчуцького повіту Полтавщини. Видатний громадський діяч УНР, ОУН,УПА. Доктор філософії, поет, прозаїк, співзасновник Союзу українок Канади, доктор економічних наук.Степаненко Микола Омельянович ,уродженець Миргорода, віце-президент УНР  в екзилі (з 1967) , науковець, громадський  і політичний діяч  на еміграції, журналіст і літературознавець, працював позаштатним диктором «Голосу Америки». викладав мови у військовій школі в м. Монтерей (Каліфорнія), східнослов'янські мови і літератури — в Сиракузькому, Нью-Йоркському і Ратгерському університетах, захистив дисертацію в Нью-Йоркському університеті (1970), одержав ступінь доктора філософії. У  70-х рр. — професор славістики університету Джорджа Вашингтона, УВУ в Мюнхені, Центрально-Мічіганського університету (м. Маунт Плезант).Мико́ла Порш , уродженець Лубен — український політичний і громадський діяч, член Установчих зборів й активний член Центральної Ради,  генеральний секретар праці і військових справ, економіст. Миха́йло Гаври́лко-громадський та військовий діяч, видатний український скульптор, художник, поет, творець Шевченкіани в скульптурі, барельєфах, портретах, плакатах, медальйонах, учасник I-х визвольних змагань часів УНР , чотар Українських Січових Стрільців, хорунжий Армії УНР,народився на Козацьких хуторах поблизу Рунівщини Полтавського району ; у 1920 р. його спалили живцем більшовики у топці бронепотягу. Туган-Барановський,міністр фінансів уряду УНР, проживав у с. Свиридівка на Полтавщині. Дмитро Маркович,уродженець Полтави, український громадський   і державний діяч, правник, міністр юстиції УНР, у період Української  Центральної Ради —з 29 квітня 1918 генеральний прокурор, за Гетьманату з липня — член сенату, письменник,належав до Товариства Українських Поступовців.

    Василь Тютюнник, народився у хуторі Куторжиха неподалік  Хоролу. Це  український  військовий діяч, полковник генерального штабу Армії УНР , командувач Дієвої   Армії УНР в 1919 році. А ще Хорольський повіт породив Олександра Шульги́на  — українського політичного, громадського, культурного і наукового діяча, у  1917 році — члена Центральної Ради, генерального секретаря  міжнаціональних справ,  у 1918 році — посол УНР в Болгарії , член делегації України на мирній конференції в Парижі, з 1920-х років — в еміграції, брав участь у емігрантських урядах УНР, професор УВУ в Празі. На жаль, у райцентрі  Хорол    «забули»  імітатори  декомунізації  як про Тютюнника,так і про Шульгіна…Або ж ніхто й не спробував з ОДА їм це підказати...

3) Повернення історичних назв, за винятком тих, які є пропагандою проросійського імперіалізму, Російського (Московського) царства, Російської Імперії ХIV-ХХ століть, періоду колоніальної залежності України.

   Після Полтавської катастрофи  новопостала російська імперія нав’язувала імперськість й меншовартісність особливо наполегливо саме у Полтаві. Адже тут  відбувся воєнно-політичний виступ гетьмана Івана Мазепи, нехай і невдалий,але який став світлом для майбутніх поколінь. Імперці утверджували  концепт «города руской слави». Саме тому тут доволі памятників садисту, збоченцю  і кату українського народу Петру першому, саме тому так довго «раби ,подножки, грязь Москви»  затягували  процес встановлення па’мятника Мазепі. Бо ж усвідомлювали - це реальна альтернатива   імперсько-російському  символьному просторові. Стрітенська, Вознесенська - звучить  милозвучно і по-християнськи, такі назви варті відродження. Водночас,  й постаті Мазепи чи кошового отамана Запорізької Січі, сподвижника Мазепи і Карла 12, уродженця Полтавщини Костя Гордієнка  неможливо проігнорувати.

4) Увічнення  у назвах  урбанонімів пам’яті видатних  мешканців Полтавщини , які справили значний вплив на суспільне, культурне, освітнє й наукове та економічне життя українського народу. У окремих випадках застосувати «прив’язку» до вулиці, де народились видатні полтавці.

   Є потреба скористатися шансом, аби виправити бодай на рівні облцентру торішні  владні помилки. Якщо виходити   з суто чиновницько - формально-юридичного підходу , то ОДА, зокрема профільний департамент інформаційної  діяльності і комунікацій з громадськості  достатньо ефективно скоординували   дії   місцевого самоврядування   області. Але прикро, що творчий чинник не спрацював взагалі , про якусь бодай мінімальну пасіонарність з боку чиновництва взагалі мовчу. Ще торік, у червні «Просвіта»   пропонувала ОДА  створити  для органів місцевого самоврядування  базу даних «Видатні мешканці Полтавщини» . Її   могли б використовувати багатофункціонально - перейменування топонімів, просвітницькі статті, радіо й телепередачі,  встановлення меморіальних дошок , бюстів, створення тематичного веб-сайту тощо Потенціал  є - держархів,  кафедра історії України ПНПУ, комунальний Центр з дослідження історії Полтавщини.  Ігнор цієї ідеї призвів до перетворення топоніміки області  у велетенський гербарій з безликих назв  вулиць квіткових чи бузкових.  Щоправда, за винятком Кременчука, де міський голова і громадськість , в т.ч. й  «Просвіта»   й «ТУМ» (товариство української мови) продемонстрували  патріотизм в дії, вміння домовлятися та і взагалі здоровий глузд.

5)  Увічнення пам’яті у назвах  урбанонімів видатних уродженців Полтавщини – воїнів російсько-української війни (АТО) з врахуванням особистісного фактору , а саме - дозвіл на це близьких родичів. Актуалізація у назві одного із урбанонімів унікального історичного явища - новітнього україноцентричного волонтерського руху, спрямованого на підтримку фронту.

 Інший підхід можна вважати кощунством і наругою над тими українцями, які у 21 столітті продовжують справу воїнів УНР, Січових стрільців, УВО, УПА, ОУН.

6) Застосування цілісного підходу щодо назв вулиць Полтави , які вже перейменовані, але частково.

 Два приклади. Через рік  після вбиства Чорновола ,тодішній президент Кучма видав указ про вшанування його пам’яті (аякже, мертвий уже не конкурент!) . Відтак «Просвіта», зокрема, нардеп і її голова Микола Кульчинський запропонували перейменувати вулицю Куйбишева у центрі Полтави на вулицю Героя України , борця за незалежність,засновника і багаторічного голови Народного Руху України В’ячеслава Чорновола. На виході-половинчаста ухвала Анатолія Кукоби ( царство небесне). Мерія «сподобилася» перейменувати ім’ям видатного діяча руху шестидесятників лише частину вулиці. Так на початку двотисячних на мапі міста з’явився український Чорновіл і залишився уродженець російського Омська, більшовик Куйбишев. Половинчастий підхід домінував й попри ініціативу багаторічного   гендиректора «Лтави»  Миколи Ляпаненка перейменувати всю вулицю Рози Люксембург на Раїси Кириченко: видатній співачці присвятили тільки кілька будинків… Отак і жили 25 років: «і нашим , і вашим», половинчасті рішення у економіці, культурі , та всюди куди не кинь. І причина не в Кукобі, суспільство не було готове. Але нині після Революції Гідності цьому пора покласти край.

7) Увічнення пам’яті у назвах  урбанонімів видатних поборників Незалежності загальнодержавного значення в рамках виконання Закону ««Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у 20 столітті».

  У Шишаках вулицю Леніна перейменували на вулицю …центральну. А про свого видатного земляка - людину загальноукраїнського масштабу , голову Української  Головної    Всесвітньої  Ради (УГВР) Кирила Осьмака   «забули». У Лубнах так само «забули» про своїх видатних земляків братів Шеметів-видавців першої на Наддніпрянщині україномовної газети. Та й про їх соратника Мико́лу  Міхно́вського – першого  ідеолога українського націоналізму, провідника  Братства тарасівців, члена  Братства самостійників, автор  знакової брошури «Самостійна Україна» та проекту конституції України. Варто продискутувати й постать Степана Бандери. У Києві його ім’ям називають проспекти, у Кременчуці – провулок. Полтава нічим не гірша?

8)  Проведення членами  комісії  широкої  просвітницької    кампанії  з використанням ЗМІ та шляхом поширення та розміщення спеціальних тематичних матеріалів поруч із визначеними урбанонімами з метою роз’яснення незворотності та  необхідності перейменування.

    Ця робота вже розпочалася. Ведучий історичних радіопрограм «Лтави» Олександр Бобошко вже створив кілька передач про майбутні нові назви вулиць облцентру за участю голови Полтавського міського товариства «Просвіта» Тараса Пустовіта. Під час засідання кандидати наук з полтавських вузів висловили намір брати участь у цій передачі.

Наступне засідання комісії пройде 10 березня