Існування в публічному просторі Полтави російських імперських пам’ятників неприпустиме
Російські імперські маркери - «пам’ятники» коменданту фортеці олексію келіну та московському царю Петру І співробітники музею «Поле Полтавської битви» прикрили захисною сіткою. Організатори ярмарків «Спаський двіж» на підтримку ЗСУ, тобто сучасних мазепинців-українських захисників придумали закрити пам’ятник на місці відпочинку російського імператора маскувальною сіткою в патріотичних кольорах. Таким чином, вже три імперські пам’ятники у Полтаві закриті від очей перехожих. Рішення на часі.
Але це перший крок. А наступний - демонтаж і перенесення з публічного простору у музейний-на територію музею "Поле Полтавської битви". Тобто виконання відомої рекомендації Експертної ради Міністерства культури та інформаційної політики з питань подолання наслідків русифікації та тоталітаризму.
Процитую цей важливий, знаковий документ:
«Рада всебічно розглянула питання щодо подальшого існування в публічному просторі Полтави пам’ятників, встановлених у часи російської імперії та пов’язаних з перемогою росії у Полтавській битві 8 липня 1709 року над союзними військами України та Швеції. Йдеться про Монумент (колону) Слави, встановлений на честь 100-річчя «перемоги російської армії Петра I»,
пам'ятник на місці відпочинку Петра, споруджений у 1849 році на місці будинку козака Магденка, в якому після битви зупинявся російський цар, та Пам'ятник славним захисникам Полтави і коменданту фортеці Олексію Келіну, встановлений у 1909 році на честь 200-річчя перемоги у Полтавській битві.
Сьогодні, коли Україна захищає від російського вторгнення право на власну ідентичність, особливого значення набуває подолання наслідків російської імперської та радянської тоталітарної політики, у тому числі – очищення публічного простору від символів російської імперськості. Встановлення пам’ятників та присвоєння найменувань, що здійснювалися російською імперією в Україні, були покликані поширювати російські пропагандистські наративи та демонструвати вищість російської культури, водночас підкреслюючи другорядність української.
Подібні пам’ятники, встановлені за часів російської імперії і дбайливо збережені в часи СРСР, ворог сьогодні використовує, серед іншого, як «аргументи» для заперечення існування української нації і держави, проштовхуючи тезу про «один народ», та просування «русского мира» як ідеології путінської росії у війні проти України.
Відтак, Експертна рада МКІП з питань подолання наслідків русифікації та тоталітаризму рекомендує Полтавській обласній військово-цивільній адміністрації та Полтавській міській раді:
-демонтувати та прибрати з публічного простору російські імперські пам’ятники у Полтаві, оскільки вони є воєнними імперськими символами, які меморіалізують перемогу росії над Україною та її союзником Швецією, були покликані підкреслювати колоніальний, залежний стан України, уславлювати російську армію, і продовжують закріплювати російське бачення української історії;
-розглянути питання подальшої музеєфікації демонтованих об’єктів.
Тож має постати кластер російської імперської монументальної пропаганди. Так мудро і цивілізовано буде вирішено одну із найбільших проблем політики деколонізації у Полтаві. Тобто комплексу "пам’яток", імперських маркерів,пов’язаних з перемогою в Полтавській битві армії Московського царства, яку тоді очолював кривавий садист і збочинець, поневолювач Гетьманщини, попередник путіна і один із ключових фундаторів огидного явища під назвою «російський імперіалізм» цар Петро I (за Тарасом Шевченком : «це той перший, що розпинав нашу Україну». Тоді 27 червня 1709 року об’єднане військо шведських і українських союзників зазнало поразки, але воєнно-політичний виступ гетьмана Івана Мазепи за визволення з-під московського ярма став світлом правди для наступних поколінь борців за волю України. Саме мазепинцями називала пропаганда білої і червоної росії петлюрівців та інших діячів УНР понад сто років тому.
Нагадаю, що у російській історіографії Полтавська битва - це подія, яка започаткувала створення Російської імперії, у календарі держави-окупанта – перемога у цій битві святкується як день «слави руского оружжя». Полтава у російських святцях залишається «містом російської військової слави». Для України ж поразка воєнно-політичного виступу гетьмана Івана Мазепи проти московського царя Петра є початком остаточного знищення Гетьманщини та козацьких вольностей.
