Транспорт Варшави або чому варто повчитися у Польщі?

Останніми тижнями у Полтаві (та й взагалі по Україні) постійно говорять про проблеми міського транспорту. Мова йде як про підвищення тарифів за проїзд, так і про недостатньо хороший сервіс у самих автобусах. Тому трохи розповім про те, які справи з міським транспортом у Варшаві.

Отож, однією з відмінностей між нашими країнами тут є те, що проїзд на різних видах транспорту – автобусі, трамваї і метро – коштує по різному залежно від того, наскільки далеко Тобі потрібно їхати. На зупинках можна подивитися, скільки хвилин певний транспорт їде до потрібної зупинки і відповідно до того купити квиток. Найдешевший квиток коштує 3,4 злотих (20,88 грн).  Його вистачить, якщо до потрібної зупинки їхати не більше 20 хвилин.

Зупинки прозорі, але цим в Україні не здивуєш (пригадати хоча б Київ). Проте на самих зупинках зображена дуже цікава соціальна реклама. На деяких з них розповідається про номер телефону, на який варто телефонувати у випадку вандалізму. «Не толеруй – реагуй – повідом», – говориться у цій рекламі. І це є одна із відмінностей між нашим та їхнім суспільством. Наші люди більше схильні робити вигляд, що довкола них не відбувається нічого недозволеного. Нам набагато зручніше мовчати і нікого не чіпати, доки не чіпають Тебе. Ми не хочемо ускладнювати собі життя. Крім того, тих, хто говорить про чиїсь зловживання, частіше за все вважають «стукачем» і не люблять. Але я відійшов від теми транспорту.

"Нетолерантна" реклама на зупинках Варшави

Оплата за квиток відбувається карткою або готівкою. У Польщі дуже розвинуте використання саме електронних грошей (майже всі покупки у супермаркетах, які ми бачили, поляки проводять так). Автомати з квитками розміщуються як на зупинках, так і в самих автобусах. В одному автоматі Ти купуєш квиток. Далі, при заході в автобус, вставляєш цей квиток і на ньому вибивається час. Тепер маєш свої 20 хвилин (якщо купив відповідний квиток) на те, щоб доїхати до свого місця призначення. Тут немає кондуктора і я ще жодного разу не бачив контролера. Але польські пасажири виконують всі ці правила.

Автомат для купівлі квитків

В кожному автобусі розміщено кілька екранів, на яких показується перелік зупинок і на якій саме зараз знаходиться Твій транспорт.

Екран з маршрутом

Крім того, можна купити місячну картку і не перейматися всіма цими алгоритмами. Для звичайного дорослого варшав'янина вона коштує 100 злотих, для студента – 50 злотих (614 грн і 307 грн відповідно).

Дуже часто від поляка активні дії вимагаються навіть для того, щоб автобус відчинив двері, щоб впустити Вас (і випустити). Тому тут сама ідея транспорту виховує  активних громадян. У випадку українських міст (зокрема, Полтави) Ти просто чекаєш, коли приїде потрібний транспорт, двері відчиняться, а потім кондуктор сам підійде до Тебе. Тут же все налаштовано на відповідального мешканця.

Станції метро у Варшаві – окрема архітектурна прикраса, зроблена з допомогою кольорового скла і металу. Це надає місту сучасний вигляд. Самі поїзди в метро є двох типів. Перші – схожі на ті, що в Києві. Другі – без поділу на вагони, суцільні.

Зупинки метро у Варшаві

Трамваї – швидкі і безшумні. На деяких дорогах, біля яких розташовуються приватні будинки, споруджені звукопоглинаючі конструкції.

Варшавський трамвай

Тут мене запитували, чому саме ми можемо повчитися у Польщі, якщо країна частково живе за рахунок коштів Європейського Союзу. Так от: навіть у розумінні витрат цих коштів є величезна різниця. У Варшаві велика частина європейських інвестицій вкладаються саме в інфраструктурні проекти, що спрямовані на розвиток, а не в дотації. Крім того, в такі проекти не вливаються на 100% кошти ЄС – певний відсоток (зазвичай, близько 30%) мають складати саме муніципальні кошти.

Навіть цей підхід показує, наскільки по-різному українські і польські посадовці думають.

Крім того, в адміністративних будинках Варшави (наприклад, Міністерство адміністрації і цифрації) для людей з обмеженими можливостями розміщені ось такі дзвіночки, якими вони можуть повідомити про себе, і їм допоможуть дістатися в установу. Це теж важливо для інфрастуруктури міста.

Дзвіночок для інвалідів

P.S. Не встигаю сьогодні описати про події цього (другого) дня у Варшаві: візит до бургомістра дільниці Бялолека, Міністерства адміністрації та цифрації та Патентного офісу Польщі. Але маю надію, що найближчим часом зможу про це розповісти.

Завтра нас чекають Інститут Національної Пам’яті, українська діаспора та Фонд «Відкритий діалог». І сподіваюся побачити Варшавський університет. Думаю, що все вдасться.