Про реформу в освіті, необізнаність депутатів та громадський контроль

Я вже писав про перший модуль цього проекту, який проходив два тижні тому (6-7 лютого). 

Для того, щоб пройти на наступний рівень цієї Школи, кожному учаснику за тиждень потрібно було проаналізувати програму соціально-економічного розвитку свого міста за 2012 – 2015 роки. У випадку полтавців це завдання ще й ускладнювалося тим, що на сайті міської ради таких програм немає ні за 2012, ні за 2013 рік.

Відсутність програм

Але навіть попри ці перепони з боку міської влади, три полтавці впоралися із завданням і потрапили на наступний модуль. Прикро, бо минулого разу їх було четверо.

Нагадаю, що цей проект складається з трьох освітніх модулів. Молодим та ініціативним людям дають знання, з допомогою яких вони мають змогу прийняти участь у місцевих виборах  і (при наполегливій роботі та успішних стратегіях) перемогти.

Лілія Гриневич

Першим лектором цього дня стала народний депутат України, голова комітету Верховної Ради з питань науки та освіти Лілія Гриневич.Ця жінка — вчитель у третьому поколінні та один з авторів нового Закону України «Про вищу освіти». Її лекція називалася «Роль депутата у реформуванні країни: освітня галузь».

Лілія Михайлівна привітала учасників проекту і відзначила їх амбіції. Сама вона не збиралася бути політиком і вважала, що завжди буде в системі освіти і серед освітян. Жінка жила з цією думкою до 30 років. Останньою краплею було те, що одна з відмінниць школи, де працювала Гриневич, не вступила на журналістику, бо її мамі сказали принести кілька тисяч доларів. Мама була техпрацівницею.

Політик сказала учасникам, що «коли Ви стаєте депутатом, то побачите море бар’єрів». Побажала, щоб на шляху до цього майбутні політики відчували драйв від створення чогось системоутворюючого.

Гриневич та її колеги зіткнулися з проблемою імплементації (впровадження) ЗУ «Про вищу освіту». Система почала опиратися, адже в ній має відбутися багато змін: автономія університетів, прийняття самостійних рішень адміністрацією, обрання дисциплін студентами. Звісно, що це викликає сум’яття з боку керівників ВНЗ.

Перед цією лекцією пані Лілія прийшла з 1,5-годинної зустрічі з лідерами студентського самоврядування з усієї України. Як вона відзначає, готовність до освітньої реформи у кожного своя — студента, викладача, ректора. Але все таки ці зміни — процес неухильний.

Нардеп звернула увагу на батьків, яких взагалі майже не чули в системі освіти. Зараз вони ставлять питання про власні права. Сьогодні це єдині соратники для освітян і можуть допомогти для розвитку системи освіти. Одне з їхніх бажань — впливати на те, як гроші, які вони платять, будуть використовуватися. Адже підзвітності як такої немає — вона залежить від керівника закладу і збирачів (батьківський комітет). Співучасть у прозорості, використанні коштів і відсутності тиску — ось задачі в системі освіти, над якими мають працювати батьки. Це важлива тема для майбутніх депутатів, про яку треба говорити і захищати інтереси громадян.

Закон про освіту розробляється дуже складно, бо в ньому є різні групи зі своїми інтересами. Його планують внести на розгляд до травня. Орієнтовно у другій половині квітня буде його текст.

Трохи тез по лекції:

• Хороша освітня система — це та, яка відповідає на запити суспільства. Вони змінилися за цей рік. Випускнику потрібно стати конкурентоздатним у європейському просторі (і в освітньому, і на ринку праці). Йому потрібно забезпечити вільне знання однієї європейської мови (хоча б рівень В1), оволодіння інформаційними технологіями, фінансовою грамотністю.

• З 40 країн ми займаємо 24 місце по порівняльного зрізу з математики.

• Одна з частин реформи — збільшення тривалості шкільної освіти до 12 років, початкової школи — 5 років. Таким чином, 18-річний абітурієнт більш обдумано буде обирати собі майбутній фах.

• Вперше гроші на дошкільні заклади зосереджуються на рівні району. А раніше — рівні населеного пункту і сільської ради. Ця рада була зацікавлена отримувати садок. Зараз же особливо боротися за це не будуть. Оскільки раніше вони могли утримувати садочок і ще використовували ці гроші на інші потреби.

• Основні нейронні зв’язки (50%) формують у віці від 3 до 5 років. Потім — до 10 років — ще на 30%. І впродовж цілого життя — лише 20%. Тобто, все, що закладається з раннього віку, у майбутньому складе багаж і потужність для засвоєння інформації, швидкості реакції. Наразі коефіцієнт охоплення дітей дошкільною освітою — 66%. Можна прогнозувати, що діти втрачають можливості для розвитку і успішного професійного майбутнього надалі. Доступ до освіти є критично важливим.

• Ідея про 25% предметів за вибором для студентів майже ніде не використовується. Це лякає викладачів, оскільки тоді вони повинні будуть доводити, що їхній предмет цікавий і корисний для студента. Тут ситуація залежить від самих студентів — вони мають відстоювати своє право перед адміністрацією ВНЗ.

• Вчитель в нашій системі освіти — ретранслятор знань. А він має бути провідником, який, в залежності від учня і його можливостей та розвитку, підбирає йому необхідне навантаження. Багато вчителів не готові до таких змін. Мотивації тут залишається дві — гроші і можливість звільнення.

• Непопулярна реформа: поступово переводити вчителів на контракт. Також потрібно робити незалежну оцінку кваліфікації, різниця між її рівнями має більш суттєво оплачуватися.

• Стратегічне питання — виховання в школі успішної людини. В цілому навчальна програма цьому не сприяє. Має бути позитивістське ставлення, що дає віру людині у те, що вона може вирішити свої проблеми. Інакше це формує в дитині комплекси, які вона постійно носить із собою.

• У підручнику для 1-ого класу математики на 9-й сторінці міститься визначення «нуль — відсутність елементів у множині». Чи може його зрозуміти дитина, якщо вона тільки вчиться читати?

• Приватна освіта — більш гнучка, готова до нових методик.

• Зараз є суспільний запит на реформу освіти. Тому необхідно нею займатися. Але без інвестицій змін не буває.

Лілія Михайлівна побажала великої сили духу учасникам Школи, бо в кожного є великий потенціал і сила духу. Також нардеп порадила не здавалися перед обставинами, знайти соратників, натхнення і захоплення цим життям.

Олександр Солонтай

Продовжив цей день експерт Інституту Політичного Освіти Олександр Солонтай. Цей чоловік вже приїздив у Полтаву для двох лекцій (остання з яких відбулася цього тижня, 17 лютого) в рамках проекту Вільний Університет від ЧГК. Його лекція більше стосувалася прав і обов’язків депутатів місцевих рад та інструментів громадського контролю. Олександр Гейзович вчить тисячі депутатів та мерів по всій Україні.

Чому депутату взагалі необхідно вчитися?

Основні причини:

• Виконати програму (не зможете пообіцяти те, що не можна виконати);

• Розуміти можливості та обмеження (депутат займається іншою професією, яка оплачується, тому варто вміти розподіляти свої ресурси);

• Уникнути притягнення до відповідальності та відкликання;

• Спланувати час (всього зробити не встигнеш і варто раціонально вміти використовувати час для максимальної ефективності як депутат);

• Знову обиратися;

• Стати успішною людиною і залишити за собою слід.

Книги, що потрібно знати місцевому депутату містяться тут. Їх можна скачувати і потрібно вивчати. Особливо варто звернути увагу на книгу «Практичний курс депутата місцевої ради тайого команди» та «Як ошукати місцеву громаду. 50+1 спосіб».

Права депутата на всій території ради:

• Офіційно представляти виборців;

• Бути учасником розгляду винесених і порушених проблем та право дорадчого голосу;

• Депутатське звернення;

• Порушувати питання перед владою, правоохоронцями;

• Мати доступ до комунальних ЗМІ.

Депутат має право представляти громаду, виборців. Не голова ОДА чи РДА, бо вони призначені Президентом.

До речі, один польський мер розповів Олександру цікаву історію. Іноземець підписав документ про співпрацю з одним із голів РДА. І буквально після підписання голова повідомив поляку, що чиновник — вже не голова РДА. Буває і таке.

Депутат може розраховувати і на певні відшкодування:

• Пільговий проїзд (не просто безкоштовно їздити в громадську транспорті, а потрібно купувати квиток, потім здавати його в раді і отримувати відшкодування);

• Відрядження;

• Зарплата (у ті робочі дні, коли його не було на роботі, але він займався депутатською діяльністю — на роботі не платять, але по вартості відшкодовує рада з бюджету). Проте оскільки часто депутатом місцевих рад часто стають керівники бюджетних закладів та підприємці, то вони рідко використовують цю можливість.

Рада може прийняти рішення про забезпечення депутата чимось (від проїзного до офісу, канцелярії і помічників).

Депутат місцевих рад має і певні права, які недоступні іншим людям:

• Лише вони можуть обирати і бути обраними (головою ради, секретарем, головою комітету);

• Подавати проекти рішень;

• Висловлюватись по персоналіями;

• Порушувати питання недовіри;

• Право на дебати, запит, запитання;

• Вимагати звіту органів та з питань;

• Ініціювати перевірки;

• На виступи та подання довідок;

• Знайомитися з протоколами і стенограмами до опублікування;

• Об’єднуватися в фракції та групи;

Кілька тез з лекції Олександра Солонтая:

• Навіть один депутат, який знає свої права та інструменти впливу — це велика сила;

• Люди не розрізняють депутатів — для них однакові і депутати районних рад, і міської, і обласної ради;

• Депутати не знають своїх обов’язків;

• Ніхто не знає, якими будуть виборчі системи на місцевих виборах у жовтні 2015 року. Тому кандидатам потрібно підготуватися вигравати в існуючій системі, бо вона — найскладніша. Тому складнішої вже зробити не зможуть;

• Після початку виборів законодавство міняють. Це нагадує біг, коли на певній дистанції спортсменам кажуть, що біг — спринтерський, ще й з перешкодами і в інший бік;

• Громадська рада — орган без повноважень. Якщо ініціатор ГР дійсно хоче, щоб цей орган щось радив, то потрібно вводити активістів у склад виконкому. Треба мати причину того, чому туди іти, щоб не просто витрачати час;

• В помічники потрібно брати поважних людей (колишні депутати, мери, високопосадовці, авторитетні в місті люди), які ще хочуть бути в строю;

• Скільки людей працюють в міськраді? Депутат має знати відповідь на це та багато інших питань, особливо кількісних. Нормально, коли каже «не знаю», але додає: «Розберуся».

Домашнє завдання

Домашнє завдання, яке Олександр Солонтай дав учасникам (з дедлайном до 25 лютого):

• вибрати мажоритарний виборчий округ,

• визначити його географію,

• зробити статистичний опис,

• визначити найбільші проблеми округу, які побачили власним обходом,

• поспілкуватися з людьми і витягнути з них проблеми цієї території,

• дістати мобільний телефон керівництва ЖЕКу, дитячого садочку, школи на Вашому округу.

Що буде далі? 

21 лютого очікується ще інтенсивніший день. Розпочнеться він з лекції Ростислава Павленка, заступника голови Адміністрації Президента України. Він розповість про управління виборчою кампанією. Далі слово візьме Юрій Чижмарь, народний депутат, член комітету ВР з питань паливно-енергетичного комплексу. Після нього Наталія Федоришин, експерт з комунікацій, розповість учасникам про підготовку кандидата в депутати до виборів. І закінчить цей модуль Андрій Прокопенко, експерт з виборчих технологій. Його лекція стосуватиметься вивчення округу і підготовки на місцевості до виборів, коли немає грошей