Розмір тексту

«Моя хата з краю…» або що робити з ринком?

«Не ступивши в воду, не перейдеш броду» Народна мудрість

Давньоримська мудрість говорить: «Під лежачий камінь вода не тече», до чого тут ці крилаті фрази, можна запитати автора, а ось до чого. Ситуація із продажем землі, до речі не законним продажем, для полтавців не нова, можна хоча б згадати як продавали землю колишніх артилерійських складів. Але останній випадок із продажем територій центрального продовольчого ринку, а точніше не ринку як такого, а земельної ділянки на якій він знаходиться, це вже подія котра має сколихнути місто.

Дійсно конфлікт між підприємцями та міською владою існує давно, але в такому рішенні питання «винуватців» насправді двоє. Тобто факт порушення Законів України «Про землекористування», «Про органи місцевого самоврядування» ніхто незаперечує і ніхто не збирається захищати шахраїв та торбохватів, котрі сидять в міській раді та видавлюють останні краплі крові із підприємців міста на користь своїх кишень. Другою винуватою стороною в цій ситуації виступають самі ж підприємці. Їх вина полягає в тому, що вони не змогли, а можливо не за хотіли, або просто злякались вступити в  двобій із свавіллям та беззаконням, що чинить міський голова зі своєю свитою. Сам факт того, що Матковський утримався від голосування по ринковому питанню, означає свого роду насмішку на кшталт : «Голосуватиму Я чи ні, але буде так як Я вирішив». Ось вам перша ознака того, що деякі себе вважають себе господарями в місті. Але підприємці так як і всі громадяни Полтави чи України в цілому навіть не усвідомлюють того, що вони самі є сила. А цей «бєзпрєдєл» буде продовжуватись до того, поки люди не зрозуміють, що їх тримають за худобу, прошу не ображатися за порівняння, але воно так і є, оскільки всіх підприємців продуктового ринку та їх працівників просто взяли за роги та поставили в стойло. Ось основна проблема нашого суспільства «сусіда б’ють та грабують, а я мовчатиму, бо моя хата скраю – нічого не знаю». В питанні про законність чи не законність продажу цієї земельної ділянки можна теж поставити величезний знак питання, а саме просто подивитись скільки було людей під стінами міської ради підчас продажу ринку? От і все, продали цілком законно, оскільки декілька десятків людей це не весь ринок і навіть не половина, а це є просто крапля в морі, адже на продуктовому ринку господарською діяльністю займаються сотні підприємців, чого ж тоді вони не вийшли, виходить вони згодні з продажем землі? Ось вам друга причина таких рішень. А тепер шукати винних в цій ситуації дарма, землю вже продали, як то кажуть: «після бійки кулаками не махають».

Що робити в такій, на перший погляд патовій, ситуації? Ситуація далеко не без вихідна, ситуація в принципі то цілком виграшна. Але виграшною вона може бути виключно за певних обставин, за яких всі інші підприємці, які не вийшли на протест не будуть триматися осторонь від своїх проблем, а згуртуються всі разом та звернуться до суду з вимогою скасувати рішення Полтавської міської ради про продаж земельної ділянки продуктового ринку, як таке що порушує законодавство України. Але знову ж таки, такі речі треба робити згуртовано та організовано, щоб не вийшло як у Крилова «Однажды Лебедь, Рак и Щука…). Тому що нещодавня ситуація доводить, що рішення має бути одностайним, без усяких але і тому подібних відмазок. На останок хочу Вам нагадати давнє українське прислів’я «Гуртом і батька бити легше». Ми переможемо все і всіх, але разом, бо поодинці нас просто переб’ють. 

Про автора

Олег Головченко

Олег Головченко

Громадський діяч, підприємець, директор зерно-торгівельної компанії

3
Останні публікації:

Полтавщина:

Наш e-mail:

Телефони редакції: (095) 794-29-25 (098) 385-07-22

Реклама на сайті: (095) 750-18-53

Запропонувати тему